7 грудня 2016, середа

На що приречений Крим у складі Росії

коментувати
Спершу розчарування зруйнувало мрію про те, що «Кримом повинні керувати кримчани». Завтра воно точно так же зруйнує віру в «столичних професіоналів»

Ніхто не знає, чому навесні 2014 року Москва вирішила віддати Крим команді Сергія Аксьонова. Можливо, це була форма подяки за лояльність і готовність піти на ризик. Можливо, в Москві не були впевнені, що «варяги» зможуть з ходу вникнути у всі кримські питання і не зірвати процес інтеграції Росії і півострова. Але мотив вже вторинний – важливіше наслідки, - пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

Тому що якщо б Сергій Аксьонов пішов у почесне заслання відразу після анексії – наприклад, федеральні структури на посаду з гучною назвою і мінімумом повноважень, – то залишився б міф про «команду переможців». Міф про людей, які «повернули Крим у рідну гавань», але через апаратні інтриги не змогли втілити мрії проросійських кримчан про світле майбутнє.

Двадцять три пострадянських роки проросійські кримчани жили в мареві вигаданих ними ілюзій. В рамках яких усі проблеми зводилися до того, що варяги з материка не дають самим жителям півострова жити так, як вони хочуть. Що достатньо вручити Крим кримчанам, щоб регіон розцвів і почав процвітати. І навесні 2014-го все сталося так, як вони і хотіли: Києва більше немає, нова столиця цілком благоволить і виділяє гроші, біля «керма» – тільки і виключно самі кримчани, які до того ж відстояли регіон від намірів «хунти». Все це породжувало ілюзію, що щастя близько – досить простягнути руку, щоб до нього доторкнутися.

А в реальності вийшло навпаки.

Кримінал, неофеодалізм, бюрократія нікуди не поділися. Корупція і тяганина лише виросли в масштабах. Небажання враховувати думку проросійського пересічного жителя помножилось на російську традиційну глухоту до «сигналів з місць». І невдоволення усією цією новою реальністю тепер лягає на тих самих людей, які ще два роки тому сприймалися як головні тріумфатори і «визволителі». На ту саму команду «професійних росіян» на чолі з Сергієм Аксьоновим, яка після анексії зайняла всі посади при владі.

Проросійські кримчани спочатку жили вигаданою Росією

Якщо б Москва прислала два роки тому варягів – то все невдоволення капало б у їх репутаційну кубушку. І виникав би міф про «команду переможців». Які домоглися зміни прапорів, але у яких російські бюрократи «вкрали перемогу», не давши побудувати «Росію з телевізора» на території окремо взятого півострова. Приблизно так, як у Севастополі виник міф про Чалого, якому присланий Мєняйло не дозволив створити на узбережжі «місто-сад».

Але повторити шлях Чалого Аксьонову не вдасться. Тому що він і його команда зберегли свої посади після анексії. І, в підсумку, благополучно себе дискредитували, довівши несумісність проросійських трибун з питаннями реального повсякденного облаштування побуту. І тепер вже лояльні до Москви кримчани все частіше говорять про необхідність столичного чиновницького десанту на півострів.

Але зла іронія полягає в тому, що навіть якщо такий десант станеться, навіть якщо кадрова вертикаль в Криму буде замінена - це нічого принципово не змінить. Тому що родові хвороби українського періоду мало чим відрізняються від проблем у самій Росії. Єдина різниця в тому, що в Україні столиця воліла домовлятися, а в Росії ідея будь-якої поступки сприймається Москвою як недопустимий прояв слабкості.

Проблема в тому, що проросійський Крим спочатку жив вигаданою Росією – тією, якої ніколи не існувало. Це було уявлення про неї як про якусь соціальну державу, в якій панує порядок, добробут і диктат закону. Цей міф народжувався завдяки російському телевізору, але проблема в тому, що між телереальністю і тією, що дана у відчуттях – величезна прірва. А тому очікування від самого початку були завищені настільки, що втілити їх у життя було просто неможливо.

Проросійський Крим приречений на фрустрацію. Спершу це розчарування зруйнувало мрію про те, що «Кримом повинні керувати кримчани». Завтра – у разі зміни кадрової політики – воно точно так же зруйнує віру в «столичних професіоналів», які мають приїхати на півострів і навести порядок. Втім, це було неминуче. Тому що зачарованість неіснуючим завжди закінчується розчаруванням в реальності.

І в цій ситуації особливо шкода тих кримчан, які з самого початку не мали жодних ілюзій.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.