23 серпня 2017, середа

Кейс Собчак. Про статус російського опозиціонера

коментувати
Проблема Ксенії Анатоліївни та її однодумців у тому, що вони за звичкою намагаються виступати з позиції "совісті нації"

Кейс Ксенії Собчак – це хороша ілюстрація того, як виглядає емансипація України, пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Російська опозиціонерка вирішила насварити українського президента. На її думку, він недостатньо демократичний, не розуміє свою країну і робить помилки. Півтора місяці тому Ксенія Собчак записувала щось подібне на адресу російського президента і можна припустити, що вона намагалася всього лише «дотриматися балансу».

І це прекрасна ілюстрація до розмови про Росію, Україну і Крим.

Проблема Ксенії Анатоліївни та її однодумців у тому, що вони за звичкою намагаються виступати з позиції «совісті нації», забуваючи про те, що нації по обидва боки кордону вже різні. У цьому сенсі вони мало відрізняються від своїх опонентів – для обох груп прикордонні стовпи це умовність, яка не повинна заважати їх праву на мораль.

Власне, Ксенія Собчак не самотня – час від часу хтось із її колег по російському ліберальному цеху, обурившись українцями, вирішує їх прилюдно відчитати. Забуваючи про те, що легітимність їх менторських інтонацій закінчується там, де починається територія України. Тому що мораль має сенс лише тоді, коли адресат готовий її слухати.

Статус "російського опозиціонера" перестає давати кредит довіри своєму власникові

Це хороший приклад тому, що долю поліса можуть визначати лише громадяни поліса. Просто за фактом спільної долі. Саме тому межі мають значення. При всіх його недоліках, Петро Порошенко – це президент України, якого обирали українці. І питання його політичного майбутнього вони вирішать самостійно – без опіки і піклування Ксенії Собчак.

Той факт, що російській телеведучій не приходить в голову лізти з порадами до президента Фінляндії Саулі Нійністе, означає лише те, що у свідомості росіян Гельсінкі – це столиця окремої суверенної держави. А Україна для них – це концентрація очікувань. Просто у імперців свої очікування, а у лібералів – свої. Але вибір інтонації одними й іншими – чіткий сигнал, що сусідню країну вони продовжують сприймати як «своє», а не «чуже».

І це ще один доказ, що вони так і не зрозуміли, які процеси запустила в Україні анексія Криму.

Тому що вторгнення на півострів стало кращим доказом того, що жодні поступки Росії не можуть гарантувати безпеку країни. Саме тоді – в лютому 2014 року в Україні почався виразний процес політичного і культурного оконтурювання держави. І якщо в 2014 році Україна почала дистанціюватися від російського державного, то в 2017-му дистанціюється від російського опозиційного.

Цей процес так гостро сприймається в Росії ще й тому, що український медіапростір продовжує багато в чому залишатися російськомовним. Це породжує ілюзію неправдивої однаковості і однотипності. Неправдивої тому, що «загального простору» між російськими лібералами й «українськими росіянами» тепер вже немає. Якщо російський ліберал головним своїм супротивником вважає авторитаризм і Володимира Путіна, то для українця в ролі суперника виступає сама російська держава, в максимальному ослабленні якої він кровно зацікавлений. А з цим, у свою чергу, не будуть готові погодитися громадяни Росії – яких би поглядів вони не дотримувалися.

Статус «російського опозиціонера» перестає давати кредит довіри своєму власникові в очах українського обивателя. Пікантності тому, що відбувається, додає те, що аудиторії по обидві сторони кордону здатні один одного розуміти без перекладу, а тому продовжують за інерцією сходитися у віртуальних битвах соцмереж.

Але як тільки Україна перестане реагувати на будь-які зауваження з Росії – емансипацію можна буде вважати доконаною.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.