4 грудня 2016, неділя

Казка скасовується. Легких рецептів для України немає

коментувати
З першого дня російського вторгнення в Крим і початку війни на Донбасі в українському суспільстві прописалися дві моделі поведінки

Одна з них – це самовідчуття повсюдної «перемоги». Найчастіше вона нагадує віру в чарівну щуку з казки – коли «здійснення мрій» не залежить від дій головного героя. Екзальтовані автори збирали тисячі підписників, розповідаючи про те, як скоро російські силовики втечуть з України, злякавшись об'єднаних сил світла і добра, – пише Павло Казарін для Крим.реалії.

Відповіддю для них стали заяви кандидата в президенти США Дональда Трампа про можливість визнання російського статусу Криму. Того самого Трампа, який ще вчора здавався аутсайдером, а тепер цілком може сісти в крісло лідера єдиної світової наддержави.

Другий тип поведінки – це про тотальну «зраду», яка вихлюпувалася на публіцистичний берег емоційними хвилями розчарування і депресії. Зневіра у всіх і вся; прагнення руйнувати державу, а не відбудовувати її; така переінакшена формула поведінки Бродського: «Если Евтушенко против колхозов, то я – за».

Відповіддю для них стало те, що ніякого «боснійського» варіанту закінчення війни на Донбасі досі не сталося, вторгнення локалізовано, а економічні проблеми в самій Росії наростають.

Проблема в тому, що найкраще в Україні «продаються» крайнощі. Очищені від півтонів точки екстремуму. Безкомпромісні смисли на обох полюсах настроїв. А реальні рецепти завжди мають відтінки.

І якщо ви думаєте, що хтось буде робити за Україну її домашню роботу – ви помиляєтеся. Кров, піт і сльози

Реальність така, що Україна здобула справжню незалежність тільки два роки тому. До того ж, це сталося в один з найскладніших періодів, з точки зору світової кон'юнктури. І в цьому ми відрізняємося від Польщі і Прибалтики, які не стали в 1991 році втрачати час на безглузді ілюзії про «багатовекторність» та «позаблоковість». Україна зараз схожа на людину, що виявила у себе онкологію в той момент, коли хвороба дісталася фінальної стадї. І тепер будь-яке лікування приречене бути болючим – подібно до того, як будь-яка хіміотерапія знищує імунітет.

У нас не буде режимів «найбільшого сприяння». Підмочена репутація країни. Її стратегічне значення – для багатьох сумнівне. Володимир Путін не поспішає ставати Гітлером, воліючи залишатися в ролі Муссоліні, – а тому питання стримування Кремля за будь-яку ціну для світових центрів впливу неочевидний.

Сподіватися на краще – гарне плацебо, але воно має сенс лише тоді, коли в реальності ти готуєшся до гіршого. До того, що в Польщі праві консерватори вирішать оживити старі образи. Що Східна Європа перестане бути природним союзником. Що Європейський союз стурбований власними проблемами значно більше, ніж долею України. Що в США колишні системи стримувань і противаг почнуть давати збій. Що у всьому світі нові виклики витіснять Україну на периферію уваги.

І якщо ви думаєте, що хтось буде робити за Україну її домашню роботу – ви помиляєтеся. Кров, піт і сльози. Здорова злість і холодна голова. Здоровий глузд і злопам'ятність. Легких рецептів не буде.

Ми повинні бути готові до того, що політичні карлики по всьому світу будуть відкидати все довші тіні. Зазвичай це вірна ознака того, що ми живемо на заході. Але іншого часу у нас немає. І, швидше за все, не буде.

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.