22 вересня 2017, п'ятниця

Їх щиро шкода. Вони придумали собі Росію

коментувати
Російсько-турецька війна закінчилася відразу. Після того, як Кремль дозволив продавати путівки в Туреччину, курорти Анталії за популярністю залишили в аутсайдерах Крим і Краснодарський край

На цьому тлі особливо нікчемно виглядають ті російські експерти, які з листопада 2015-го строчили полемічні трактати з серії «не забудемо, не пробачимо». І ось вже письменник Захар Прилєпін публічно ображається на народ, який недостатньо патріотичний, щоб і далі ігнорувати турецьке середземномор'я. Досадує на російських туристів, які радіють Анталії і манкірують Кримом. Сердиться на тих, хто «вважає анахронізмом» імперську мішуру. Дивується з приводу того, як можна їздити в гості до держави, що збила у власному повітряному просторі чужий – російський – літак, - пише Павло Казарін для Крим.реалії.

З ним погоджується Едуард Лімонов, який запевняє власних читачів у тому, що Путін, може, і пробачив Ердогану, але ось ми з вами його не пробачили». Що імперський дух не розмінюється на «все включено» і що потрібно з ентузіазмом кроїти турецьку державу на клапті.

І в цей момент їх щиро шкода. Тому що вони придумали собі Росію.

В їхньому уявленні, Крим став поворотною точкою, яка створила новий патріотичний консенсус. У їхній свідомості два роки тому стався відкат від 1991 року: «збирання земель», «низовий підйом» та інший Мінін з Пожарським. А реально не змінилося практично нічого.

Радість російського обивателя з приводу офіційних перемог у кращому випадку схожа на  радість спортивного вболівальника. Коли сидячи біля телеекрану можна з комфортом переживати за «наших» і бажати програшу «чужим». Але головне в цьому співпереживанні саме те, що будь-яка спостережлива позиція не вимагає від тебе персональної залученості. Тобі не потрібно бігати, тренуватися, вчитися ловити м'ячі на воротах – тобі подаровано відчуття причетності завдяки кольорам прапора, і тобі цього вистачає за очі.

Якщо завтра Москва заявить про «віковічну російсько-українську дружбу», заради збереження якої потрібно повернути Донбас і Крим – маси точно так само візьмуть під козирьок

Соціологічні 85% прокремлівських настроїв – це мішура. Єдиний мотив російського обивателя при спілкуванні з соціологічною конторою вкладається у формулу «не вдивляйся в Левіафана, щоб він не почав вдивлятися в тебе». Якщо завтра Москва заявить про «віковічну російсько-українську дружбу», заради збереження якої потрібно повернути Донбас і Крим – маси точно так само візьмуть під козирьок. Тому що російський обиватель суб'єктом політики не є. Причому як публічної – пов'язаної з виборами і коригуванням курсу країни, так і приземленоъ. І на кухні всі ці 85% говорять лише про те, який ламінат вони купили для дачі і під який відсоток вдалося взяти кредитний «Фокус».

Для російського обивателя телевізор – це джерело «правильної» позиції, ретрансляція якої оберігає від зіткнення з держмашиною. Щось на зразок комсомольського значка на лацкані піджака – такий знак публічної лояльності, який подібно до оберегу захищає тебе від опричнини.

В державі, де люди не можуть впливати на владу, телевізійна риторика виконує роль компаса. Вона показує тобі, як потрібно висловлюватися на ті чи інші теми, щоб не накликати на себе біду. Той, хто її ретранслює – зовсім не обов'язково поділяє її. Це лише колективний спів гімну на ранковому піднятті прапора: правильний вираз обличчя і патріотична поза захищають від звинувачень у нелояльності, які можуть закінчитися життєвими проблемами.

Вчора було прийнято Анкару не любити – і в тому ж Сімферополі російські чиновники в екстазі чиношанування намагалися перейменувати вулицю Турецьку. Сьогодні оголошено мир – і турецькі курорти з помідорами знову б'ють рекорди попиту. Обиватель не бере участі у формуванні державної порядку – він лише намагається їй слідувати. І всі образи Захара Прілєпіна і Едуарда Лімонова на росіян означають лише те, що ні той, ні інший про росіян нічого не тямлять.

І якщо завтра Москва оголосить про те, що приєднання Криму пройшло з порушенням російської конституції, а тому потрібно відновити стосунки «з братньою Україною» шляхом відновлення її – України – територіальної цілісності – ніяких масштабних акцій протесту на вулицях російських міст ми теж не побачимо.

Тому що ревно віруючі в «русский мир» – це меншість. А які до меншості можуть бути запитання?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.