19 листопада 2017, неділя

Як Росія приручила Крим

коментувати
Росія так довго переконувала всіх, що Крим сам вибрав долю, що в якийсь момент півострів у це повірив. І дарма

Одна з особливостей Криму в тому, що після ультраполітизованої України він опинився в Росії. Тій самій, в якій сама розмова про політику всерйоз - табуйована. Де стендап шоу і КВН жартують про тещу, а не про владу. Де будь-яке обговорення політики на рівні солідаризації та особистісної співучасті немислиме. Еліта монополізувала політику і не збирається ділитися нею навіть з тими, хто готовий її щиро підтримати, - пише Павло Казарін для Крим.реалії.

«Не думай про білого кролика»: коли обговорення політичного витіснене, то розмовою про політику стає все, що завгодно. «Мироточний бюст Миколи Другого» або скасування спектаклю «Нурієв» у Большому театрі - це ж розмова не про культуру або духовність. Це обговорення все того ж табуйованого - нехай і через систему іносказань.

І так в Росії відбувається в усьому. Будь-яка кінопрем'єра Звягінцева стає подією - і обговорення стрічки перетворюється на політичну дискусію. Подібно до того, як в задраєному котлі пар проривається назовні через найдрібніші тріщини і щілини, так в Росії політичним обговоренням стає геть усе.

Системотворною ідеологією Росії стало не православ’я і не народність – нею став цинізм

Саме «обговоренням», тому що саме воно - серйозне - залишається під негласною забороною. Тому що обговорення і дискусія - це привласнення (оспорювання монополії влади) і перший крок до того, щоб приміряти на себе відповідальність (а межі цього в Росії чітко окреслені простором власних квартир). Вижартовування - допустимо, але розмова всерйоз сприймається як претензія на суб'єктність.

За великим рахунком, держава привчає російських громадян до того, що вони - тотально безвідповідальні. «Наше діло маленьке», «їм нагорі видніше» - ось формули, за якими ховається безчестя. У кращому випадку російському громадянинові відводиться роль вболівальника, який може на трибуні порадіти «успіху» своєї команди - як це було навесні 2014-го року. Але не більше.

Системотворною ідеологією Росії стало не православ'я і не народність - нею став цинізм. Цинізм як невіра в ідеали, як відсторонення від принципів. Цьому ж вторить російська пропаганда, яка переконує глядача не в тому, що Москва права, а в тому, що вона нічим не відрізняється від будь-яких інших гравців.

Небагато тих, хто з цим готовий не погоджуватися, змушені освоювати езопову мову. І обговорювати політичне - яке про уклад життя - за допомогою непрямих приводів і суміжних тем, які можуть бути будь-якими за формою і змістом, бо вони все одно лише привід.

А процес анексії Криму якраз супроводжувався тим, що Росія привчала кримчан говорити про політику. Більш того, вона сама раз по раз транслювала їм думку, що саме вони - автори і втілювачі «повернення в рідну гавань». Що без їх низового пориву не було б нічого. Що лише їх діяльна участь уможливила зміну прапорів.

І з кожним новим днем Крим від цього самовідчуття будуть відучувати.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.