7 грудня 2016, середа

Держдума та її лялькар

коментувати
Держдума - формальність. Лише «інститут Володимира Путіна» має право на прийняття рішень

Суперечки про російську Держдуму та її долю досить безглузді. Просто тому, що в Росії є тільки один інститут і він не має ніякого відношення до парламенту. Називається цей інститут досить просто - «Володимир Путін». Саме так, і ніяк інакше. Жодного «інституту президента» теж немає, тому що останні 16 років у країні цю посаду де-факто займає одна і та ж сама людина. Ми ж не будемо обманювати самих себе щодо чотирирічного регентства Дмитра Медведєва, правда? - пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

Парламент у РФ давно втратив будь-яку роль - і тому немає сенсу обговорювати й отримання «Єдиною Росією» конституційної більшості. Просто тому, що в попередньому скликанні за бажання ця сама більшість могла бути мобілізована за рахунок депутатів від інших фракцій. Тих самих, уся передвиборна повістка яких сьогодні будується на змаганні за право вважатися «улюбленою дружиною» президента. А тому нинішній перерозподіл голосів у Думі має скромне тактичне значення на рівні допуску до лобіювання тих чи інших рішень, але не має ані найменшого на рівні магістрального стратегічного. Будь-який президентський проект приймуть відразу ж, будь-який урядовий - після обговорення і, можливо, з невеликими поправками.

Держдума - формальність, приблизно така ж, як і Рада Федерації. Вони можуть зіграти роль лише в тому випадку, якщо раптово завтра щось станеться з першою особою. У той момент, коли трапиться вакуум влади і центри впливу почнуть вирішувати, як жити далі. Але до цього лише «інститут Володимира Путіна» буде мати право на прийняття рішень.

Потішно, але ж так було не завжди. На початку нульових нинішній президент Росії був обраний оточенням Бориса Єльцина лише для того, щоб служити модератором між найбільшими фінансово-промисловими групами. Тоді ж були підібрані і «червоні прапорці»: спочатку ними були прем'єр-міністр Михайло Касьянов і глава адміністрації Олександр Волошин. І перші роки Володимир Путін слухняно виконував цю саму роль: одноосібних рішень не приймав, між групами впливу успішно лавірував, врівноважував силовиків лібералами, а лібералів - силовиками.

Якщо завтра Путін вирішить повернути Крим Україні - Держдума слухняно візьме це в роботу

Утім, цей баланс не міг бути вічним. Професійна деформація неминуча - у тому числі, якщо йдеться про першу особу. У якийсь момент російський президент втомився бути «посередником» і скучив за роллю суверена і деміурга. І в кінці 2013 року вирішив, що його країна - та, що продає нафту по $110 і виграла Олімпіаду за допомогою допінгу - має право влаштувати переможне вторгнення.

У цьому немає нічого дивного. Просто тому, що стара аксіома незмінна: змінюваність влади гарантує осудність влади. Володимир Путін - це людина, яка 16 років не тримала в руках паперових грошей, не спускалася в метро, не заходила в магазини. Йому не потрібні навіть рахунки в банках - бо йому належить вся Росія. З його точки зору, побут пересічного громадянина РФ - девіантний. Так само, як девіантна реальність самого Володимира Путіна для російського обивателя.

Рівень його політичних рефлексій застряг на рівні «ніхто не пам'ятає, який при Катерині II був курс гульдена до піастри, зате всі пам'ятають, що вона завоювала Крим». Його пошук співрозмовників впирається в грайливу жалість про смерть Ганді, після якої «і поговорити ні з ким». Він звик думати, що якщо не вдається домовитися з нинішньою адміністрацією Білого дому, то потрібно просто дочекатися наступної. Тому що для нього нинішній американський президент уже третій - після Клінтона і Буша. А попереду - ще четвертий. І, як напевно сподівається сам Володимир Путін, можна буде дочекатися ще й п'ятого.

Єдина можлива політологія в подібному випадку зводиться до аналізу самого російського президента. Ось тому раз у раз ми бачимо появу текстів, у яких розбирають його емоції, настрій, наявність і відсутність жартів у промовах. У яких відслідковуються його переміщення, публічні зустрічі, зовнішній вигляд. І це можна зрозуміти - у ситуації відсутності будь-якої системи стримувань і противаг у російській політиці не мають значення конкретні прізвища. Навіть останні кадрові перестановки в РФ - це лише підбір більш надійних виконавців волі першої особи і тільки. Тому керівник протоколу стає главою АП, а особистий охоронець - губернатором. Епоха постільних, нічого нового.

У цьому й особливість нинішньої Росії. У ній є лише один суб'єкт, здатний приймати рішення. Якщо завтра він вирішить повернути Крим Україні - Держдума слухняно візьме це в роботу. Вирішить вторгнутися до Північного Казахстану - депутати слухняно проголосують за війну. Російські парламентарії схожі на петрушку, розсаджену на руках лялькаря. Кажуть і рухаються вони лише з його волі.

Через брак власної.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.