21 серпня 2017, понеділок

Де закінчується Росія

коментувати
Де закінчується Росія
Імперія завжди готова розширюватися доти, доки не добереться до кордонів іншої імперії

Володимир Путін запитав у дев'ятирічного хлопчика, де закінчується Росія. Той сказав, що на Беринговій протоці. А Путін сказав, що ніде, - пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

І це не жарт. Це несвідоме. Формула, що живе в свідомості людини, яка мріє про імперії. Тому що вона – імперія – завжди готова розширюватися доти, доки не добереться до кордонів іншої імперії.

В цьому і полягає особливість російського світосприйняття. З точки зору більшості її громадян, у 2014 році Москва в Україні не забирала «чуже», а лише повертала «своє». На зразок того, як ділять майно під час розлучення. І в рамках подібного підходу вся Україна сприймається не як окрема суверенна держава, а як список майна. В якому є «наше», а є «ваше». І, мовляв, доки в спільній валізі є «наше», на валізу ми маємо деякі права.

Проблема в тому, що межі «нашого» у імперця завжди розмиті. І важко зрозуміти, в який саме момент він перестає зверхньо поглядати на прикордонні стовпи.

«Не наше» – це там, де не розуміють російської мови? Або там, де не ступала нога солдата імперії?

Навіть якщо пофантазувати, що Москві вдалося повернути Україну в буферний формат існування – то чи означає це, що відразу за межами Львова та Ужгорода для росіян буде простягатися простір «чужого»? Яке має право жити так, як хоче, не озираючись на Москву? Скільки територій потрібно віддати Кремлю, щоб ментальні ваги скривдженого імперського самолюбства вийшли в нуль?

Хтось вважає, що категорія «свого» для імперця закінчиться там, де проти нього будуть битися. Що саме готовність території до оборони переводить її в формат «чужий». Але цілком можливо, що українські солдати, які захищають свою країну, для адепта імперії означають лише фізичну перешкоду на шляху повернення «свого», але ніяк не ментальну.

Польща – вона «чужа»? А Румунія? Чи Прибалтика? Фінляндія – це «чухонці» чи все-таки жителі суверенної держави, які мають право жити так, як їм заманеться?

«Не наше» – це там, де не розуміють російської мови? Або там, де не сповідують православ'я? Або там, де не ступала нога солдата імперії? Кордони СРСР? Варшавського блоку? Російської імперії? Бути може, це там, де не живуть православні? Чи християни? Або європеоїди? А може, монотеїстів? Або прямоходячих?

Можливо, проблема Росії в тому, що в ній так і не утвердився диктат категорії «моє». Тому що «моє» завжди конкретне, воно у відчуттях і праві власності. В юридичних категоріях і пріоритеті закону. А «наше» завжди безлике, безвідповідальне і безпринципне. Будь-яке колективне – воно нечітке, неконкретне, його можна надути будь-яким змістом, і нікому буде його верифікувати. Апелюючи до загального, ти ховаєшся в ньому, розмиваєш себе, зливаєшся з ним. Перестаєш бути конкретним, стаючи натовпом.

Нинішня Росія закінчиться тоді, коли до її громадян прийде розуміння того, що «моє» краще за «наше». І тоді вона згадає, що її кордони закінчуються на контурних картах зразка 2013 року.

А доти в їх свідомості буде панувати «русский мир». У якого, як відомо, кордонів немає. У якого, як відомо, є тільки горизонти.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.