11 грудня 2016, неділя

Чому нас навчила Росія

коментувати

Я пам'ятаю, як одного разу за кордоном опинився на заході за участю російських колег. Причому, всі вони належали до тієї самої меншості, що вважає Крим – анексованим, а Донбас – жертвою агресії Кремля. Але на цьому їх схожість закінчувалася і починалися відмінності, – пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

Головний вододіл впирався в те, чи несе громадянин Росії відповідальність за дії держави. І саме це запитання ділило російську делегацію на дві частини. Ті, хто зустрів 1991 рік повнолітнім, говорили, що так. Ті, хто провів «дев'яності» в школі – говорили, що ні.

Це був дуже чіткий поколіннєвий розлом між двома групами російських громадян. Причому всі вони говорили, що Крим повинен бути повернутий Україні – так само як і Донбас. Всі вони не піддавали сумніву факт агресії Москви проти Києва. Їх погляди на те, що відбувається були, по суті, тотожні. Але якщо старше покоління сприймало сучасну Росію як свою власну поразку, то молодше категорично не хотіло брати за неї відповідальність.

Багато в чому, це було закономірно.

Для «старших» вся нинішня російська реальність сприймалася як підсумок їх персонального програшу. Адже саме вони належали до першої хвилі романтиків, які спостерігали крах СРСР на власні очі. Для них 1991 рік був не якоюсь абстракцією з підручника, а справжнісінькою точкою відліку, з якої повинна була початися нова – вільна.

Український ескалатор йде вгору, а російський – вниз

Але потім стався 1993-й і розстріл Білого дому. 1994-й і війна в Чечні. 1996-й і перемога Єльцина «за всяку ціну». 1999-й – і поява Володимира Путіна в ролі наступника. А вже потім ціни на нафту стали «живою водою» для неосовєтської етики, помноженої на неофеодалізм. І офіційна Росія зразка 2016-го, за великим рахунком, куди більше повинна співчувати прихильникам ДКНС, ніж його противникам. Тому що вона сьогодні раз по раз прикріплює на прапори ту ж саму тугу за СРСР.

І вся ця низка дат була частиною персональних біографій старшого покоління ліберально налаштованих росіян. Для них нинішня Росія – це результат їх власних помилок і недоглядів, ілюзій і несправджених надій.

А молоде покоління російських лібералів ніякої персональної відповідальності за сучасну Росію не відчуває. Тому що вони були спочатку позбавлені можливості впливати на країну в динамічні дев'яності. А до середини нульових архітектура Російської Федерації вже досить забронзовіла, щоб не реагувати на будь-які спроби її змінити. І тому вони відчувають себе сторонніми спостерігачами, які хоч і опинилися на потопаючому кораблі, але не збираються звинувачувати себе за колись неправильно обраний курс. Тому що курс вибирали не вони.

Але в тому й особливість великих історичних процесів, що вони б'ють по площах. Ми можемо не визнавати принцип колективної відповідальності, цуратися його, вихваляти індивідуалізм, але все це навряд чи послужить аргументом для історії. Якщо нинішня Україна не витримає вантажу випробувань, то підсумки цього в рівній мірі відчують на собі всі: і ті, хто боровся за майбутнє, і ті, хто жив, повністю занурений у власне сьогодення.

Так буде і з Росією. Її громадяни приречені розділити її майбутнє – точно так само, як сьогодні кожен росіянин відчуває на собі курс рубля або підсумки анти- і просто санкцій. І долю країни, що поперемінно пахне 1914, 1979 і 1991 роками – теж будуть розділяти всі її нинішні громадяни. І величина персональних заощаджень лише дозволить пом'якшити і скрасити це саме майбутнє, але не скасувати його.

Один мій колега колись сказав, що в певні періоди історії доля тієї чи іншої країни починає нагадувати пасажира на ескалаторі. Вся різниця лише в тому, що український ескалатор йде вгору, а російський – вниз. І Росія наполегливо намагається загальмувати сусідню доріжку, не помічаючи того, куди веде її власний маршрут.

І тому головне завдання України на нинішньому етапі – домогтися того, щоб громадянське суспільство змогло приватизувати державу. Зробити її не абстрактно-відстороненим інститутом примусу, а інструментом розвитку власного населення. Тим самим, відповідальність за яке захоче нести кожен – незалежно від його віку.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.