4 грудня 2016, неділя

Глухий кут Порошенка

коментувати
Стає очевидно, що президент, парламент і уряд віддали перевагу консервації колишніх порядків. А не змінам

Пам'ятаєте, яким був перший указ Віктора Януковича, після того, як він став президентом України? Це було розпорядження про перейменування Секретаріату президента знову в Адміністрацію, - пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

Це рішення стало символічним жестом, що перекреслював каденцію Віктора Ющенка. Тому що саме Ющенко перейменував Адміністрацію в Секретаріат, мотивуючи це тим, що відтепер відомство буде гострити олівці, а не закулісно керувати країною. І нова назва, на думку третього президента, повинна була цей новий статус цілком підкреслювати.

На практиці ж усе обмежилося зміною назви. Тому що Віктор Андрійович так і не зважився на жодні серйозні реформи. Навпаки, дуже скоро коаліція «помаранчевих партій» дала тріщину, а Банкова і Грушевського зійшлися в традиційному для України протистоянні персональних амбіцій. А потім були нові вибори, реванш «регіоналів», Віктор Янукович у прем'єрському кріслі, знову вибори, за підсумками яких найбільші фракції сформували Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко (загалом – 331 місце). У 2009 році – переговори про «широку коаліцію» між партіями-тріумфаторами. У 2010 році Віктор Янукович перемагає на президентських виборах.

Перемагає – і символічно обнуляє ту дещицю, що намагався зробити його попередник.

Будь-які аналогії не можуть бути точними і буквальними, але чим довше вдивляєшся в українську реальність – тим сильніше відчуття дежавю. Точно таке ж протистояння персональних амбіцій президента і прем'єра. Точно таке ж небажання випускати з рук контроль над потоками. Точно таке ж небажання створювати «кабмін технократів». Реформа прокуратури провалена, прагнення президента зберегти контроль над відомством призвело до витіснення з системи тих людей, які намагалися її змінити. А спроба адміністрації президента зберегти контроль над судами призвела до небажання рубати проблему до кореня. Зрештою судді, відчуваючи свою безкарність, навіть відстрілюються від працівників антикорупційного бюро, «прикриваючись своїм імунітетом».

Чим довше вдивляєшся в українську реальність – тим сильніше відчуття дежавю

І ось вже реєструється проект про відтворення ДАІ. А потім – про створення об'єднання в Донбасі, що призведе до боснізації конфлікту. Ті агенти змін, які увійшли в органи влади після Майдану, опиняються на вулиці. Хтось скаже, що важлива не помилка, а реакція на помилку – і матиме рацію. Але в тому і штука, що реакції теж немає. Коли креатура президента Айварас Абромавичус пише заяву про відставку, звинувачуючи соратника Петра Порошенка Ігоря Кононенка в тиску, фракція БПП робить все, щоб не позбавляти старого президентського друга мандата. Хоча це могло бути лише найскромнішою реакцією на скандал.

Причому особливість ситуації в тому, що за спиною нинішніх партій практично немає ніякого готового «другого ешелону» – у разі перевиборів є ризик, що відбудеться лише перерозподіл мандатів. Посиляться ті, хто обіцяє все і відразу, а також ті, хто експлуатує імідж «міцних господарників». Як наслідок парламент знову побачить товстіші фракції Юлії Тимошенко і Опозиційного блоку. І скільки б ми не мріяли про оновлення, нинішнє виборче законодавство орієнтоване на збереження системи, а не на її оновлення.

І це виглядає як глухий кут. Тому що останні два роки були часом суспільної мобілізації, коли правляча коаліція мала мандат довіри. Її прорахункам знаходили виправдання і в ці виправдання вірили. Її помилки пояснювали тим, що «еволюціонери» не можуть дозволити собі рубати навідліг і воювати на всіх напрямках. Її половинчастість виправдовували перехідним форматом нинішньої системи, на зміну якій повинна прийти прошивка 2.0. А тепер стає очевидно, що будь-яким змінам президент, парламент і уряд воліли консервацію колишніх порядків. Їх просто трохи причесали – і тільки.

У цій ситуації немає очевидного рішення. Нинішня коаліція не захоче рухатися вперед, а нові вибори можуть посилити позиції тих, хто спробує відіграти все назад. Зрештою, минулого разу нерішучість Віктора Ющенка привела до влади Віктора Януковича. Але тоді в українському рівнянні не було війни.

А тепер вона є.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.