25 сiчня 2017, середа

Дайте шанс. На захист нової влади Польщі

коментувати
Дайте шанс. На захист нової влади Польщі
Чому західні медіа помиляються, звинувачуючи польську владу в організації конституційного перевороту і перетворення в диктатуру

В останні дні ряд західних медіа пишуть про те, що польська консервативна партія «Право і справедливість» стрімко рухається до диктатури. Заголовки впливових видань звинувачують Польщу в «зухвало небезпечному ухилі у бік правих» і припускають, що ПіС організувала «змову» проти демократичного ладу в державі.

Джейсон Діль, колумніст Washington Post і колишній кореспондент видання у Варшаві, зазвичай відомий тверезими оцінками ситуації, підкинув дров у вже охоплене багаття, зазначивши, що Польща схиляється до цензури у сфері мистецтва і в медіа, призначає екстремістів на ключові пости в сфері безпеки і намагається захопити контроль над Конституційним судом.

Фарід Захарія використовував свою програму на CNN, щоб заспокоїти глядачів щодо загрози радикального ісламіста (радикали представляють «незначну меншість»). Коли ж мова зайшла про Польщу, його тон став алармістським. Захарія попередив, що «події можуть прийняти неприємний оборот» і сказав, що партія «схоже, відроджує цензуру в стилі СРСР». Ці заяви відтінювались банером з написом «Союзник США схиляється до авторитаризму».

По-перше, подивимося на факти. Польська ПіС, в цілому, являє собою мейнстримну консервативну партію, в яку входять як популісти, так і ринково орієнтовані прагматики. Її лідери представляють собою спектр від помірних, орієнтованих на бізнес консерваторів до культурних консерваторів і ультраконсервативних націоналістів.

Багато лідерів ПіС були героями боротьби польської Солідарності, інші були дисидентами, які десятиліттями боролися проти радянського режиму. Її керівництво стверджує, що сьогоднішня Польща досі страждає від компромісів з СРСР, на які пішли ліберали в 1989 році, щоб почати перехід Польщі до демократії.

Частина лідерів ПіС і досі чіпляються за теорію змови

Польщі, на їх думку, потрібно компенсувати завдані збитки, зокрема, позбувшись від того, що вони називають контролем ліволібералів над державними медіа та підтримуваними державою установами, пов'язаними з мистецтвом, які вони вважають вкрай антирелігійними і надто світськими.

Більш того, на всі повідомлення про ПіС впливає позиція партії щодо захисту національного суверенітету і, відповідно, її євроскептицизм. Ще більше погіршують імідж партії звинувачення деяких її лідерів в гомофобії та антисемітизмі. Лідери ПіС дійсно публічно виступають проти легалізації одностатевих шлюбів і кажуть про католицьку природу Польщі. Але, хоча ці позиції і призводять до проблем з ЄС, це навряд чи робить «Право і Справедливість» праворадикалами.

Як партія, сформована антикомуністичними активістами-дисидентами, у чиї організації в роки опозиції нерідко впроваджувалися інформатори, ПіС сповнена лідерів, які чіпляються за теорію змови щодо польської зовнішньої політики і міжнародних відносин.

Основна їх теорія змови (і її дотримується лідер ПіС Ярослав Качинський), полягає в тому, що Володимир Путін і російська влада були замішані в авіакатастрофі над Смоленськом у 2010 році, в якій загинув брат-близнюк Ярослава, польський президент Лех Качиньський.

З урахуванням туманності деталей катастрофи, в якій загинули майже 100 польських високопосадовців і політичних лідерів, а також схильність Путіна до спецоперацій, цю теорію, який би малоймовірною вона не була, не можна так просто відкинути.

Всі ці нитки вплітаються критиками в карикатуру на лідерів країни. Але в карикатурі ігнорується той факт, що новий президент Польщі Анджей Дуда – прагматичний консерватор, який навчався в елітних польських навчальних закладах і був лібералом, поки не перемістився до помірних правих.

Новий прем'єр Польщі Беата Шидло також лише десятиліття тому фліртувала з центристською Громадянською платформою, перш ніж вступити в ПіС. Теорія про Право і справедливість ігнорує те, що багато міністрів нового уряду – розсудливі чиновники з серйозними послужними списками в академічній сфері, дипломатії і бізнесі.

В контексті цього спотвореного наративу нещодавні дії керівництва ПіС запустили вкрай гучні сигнали тривоги в європейських та американських медіа. Але, знову ж таки, важливо відокремити зерна від плевел.

25 листопада новообраний Сейм, в якому у ПіС є більшість – 235 депутатів з 460 – анулював вибори п'яти нових членів в конституційний трибунал країни.

Голосування скасувало дії останніх тижнів каденції минулого парламенту, який поспішно зробив кілька сумнівних призначень в Конституційний суд, коли соцопитування показали, що ПіС, ймовірно, виграє вибори 25 жовтня.

Президент Дуда відмовився прийняти присягу нових суддів, і нове керівництво країни не тільки скасувало голосування - були обрані інші п'ять представників.

Саме це західні журналісти назвали переворотом. По-перше, очевидно, що причиною кризи стали дії попереднього парламенту, очолюваного Громадянською платформою. Але їх Захід не обговорював, ймовірно, оскільки ці дії вчинила партія, яка є постійним членом європейського істеблішменту, і, на відміну від ПіС, має міцні зв'язки з світом міжнародної політики і медіа.

Дев'ятого грудня польський конституційний трибунал виніс рішення, що частково винні були як ПіС, так і Громадянська платформа. Він заключив, що попередній парламент незаконно проголосував за двох суддів раніше терміну, але мав конституційне право замінити трьох суддів, чиї повноваження закінчилися на початку листопада.

Якщо коротко, мав місце не конституційний переворот, а перевищення повноважень попереднім парламентом у випадку двох незаконно обраних суддів, і Правом та справедливістю у разі зняття трьох суддів, які, на думку суду, були призначені попереднім парламентом у відповідності з Конституцією.

Важливо, що, якщо розглянути відповіді нової влади і президента суду, це навряд чи заперечення його аргументів або його влади. І вони точно не схожі на переворот. ПіС не виступила проти рішення суду про право попереднього парламенту призначити трьох цих суддів. Лідери ПіС упирають на процедурні помилки під час поспішного голосування.

Їх позиція базується на значенні правил, оточуючих голосування за членів конституційного трибуналу, які визначають, що для таких виборів потрібна підтримка «лідерів парламенту, а також 50 депутатів». ПіС стверджує, що попередній парламент не дотримався процедури щодо першого пункту, і це робить голосування недійсним.

Заяви про те, що Польща входить у нову еру «радянської» цензури, абсурдні й образливі для політиків, які провели роки у в'язниці, борючись проти комуністичного режиму. Випадок, що трапився, навряд чи підпадає під визначення цензури. Це було вираження урядом невдоволення щодо використання державних фондів для підтримки презентацій відвертих сцен у постановці нобелівського лауреата Ельфіде Єлінек.

З позицією польського міністра культури можна не погоджуватися, але на цензуру це мало схоже, особливо в багатій країні, в якій бізнес є серйозним спонсором мистецтва і може робити, що йому заманеться.

Те, що політики обговорюють правильність використання державних фондів для підтримки мистецтв – теж не унікальний випадок. В інших демократіях також виникали конфлікти щодо використання таких фондів для просування робіт, надто відвертих та неприйнятних з релігійної точки зору. Відомий випадок подібного конфлікту за участю мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані.

І остання лінія нападу на нову владу – призначення Маріуша Камінськи на посаду міністра без портфеля з обов'язком координувати дії спецслужб країни. Раніше в цьому році Камінськи засудили до трьох років ув'язнення за перевищення повноважень на посаді голови Антикорупційного бюро в 2006-2009 роках.

Справи були пов'язані з обвинуваченнями в тому, що Камінськи здійснював провокації під час своїх розслідувань, але його засудження багатьма вважалося політично мотивованим, і 16 листопада Дуда його амністував. Що важливо, Камінськи засудили не за переслідування опозиціонерів; його нібито перевищення були пов'язані з розслідуванням корупції в рядах колишнього партнера ПіС по коаліції. І хоча його призначення можна назвати суперечливим, саме по собі його не можна вважати загрозою політичних свобод.

Отже, уважний розгляд звинувачень на адресу Права і справедливості дозволяє зробити висновок, що вони сильно перебільшені. Увага медіа та світового співтовариства піде тільки на користь Польщі, як і будь-якій західній демократії. Їй не зашкодять обережні й відповідальні репортажі про події в її політичних інституціях. Але їй можуть нашкодити алармістські, рефлекторні реакції і інстинктивне упередження, яке викликає у світу повернення до влади в Польщі консервативної партії.

Оригінал публікації на сайті Politico

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Адріана Каратницкого. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.