18 грудня 2017, понеділок

Чверть сторіччя дефіцитного ринку

коментувати
В Україні досі вважають, що для забезпечення конкурентоспроможності достатньо сконцентрувати увагу на продукції

Під час Другої світової війни, під впливом досвіду попередньої громадянської, маршал Будьонний наполягав на посиленні кавалерії. Не враховуючи, що ситуація принципово змінилася і погоду на полі бою робили вже літаки і танки. Але, на жаль, доводиться констатувати, що і керманичі української економіки так само ще й досі перебувають під впливом застарілої вчорашньої філософії дефіцитного ринку.

Вже 25 років ми живемо в незалежній Україні і в умовах насиченого ринку. Тут головна соціальна цінність – це вже не «кількість», а «якість», а точніше – задоволення всіх зацікавлених сторін. Ми навіть не помітили, як потрапили в інший світ, якому притаманна інша культура, інший світогляд. І, перш за все, ми мали би усвідомити різницю між нашим минулим і сьогоденням, опанувати нову реальність. Та для цього, на жаль, не вистачало часу. Адже владі потрібно було «перерозподіляти» майно, інші цінності, а це вимагало занадто великої уваги та зусиль для безкомпромісної боротьби! А відтак, Україна в економічному плані почала слабшати, відставати та «сповзати» в прірву.

Проте, ми постійно чуємо і від народних депутатів, і від партійних функціонерів, і від чиновників різного масштабу про необхідність підвищення зарплати та пенсій, суттєвого збільшення робочих місць, покращення умов для малозабезпечених громадян тощо. Але за недосконалої економіки, не спроможної «виробляти» достатньо грошей, як в розвинених країнах, з часом на заміну цим гаслам прийшли інші вже більш «земні»: щодо необхідності збільшення цін і тарифів, підвищення пенсійного віку, зборів, податків... І Україна знов і знов просить гроші у МВФ та інших фінансових інституцій і ще глибше занурюється у борги.

Необхідно у найкоротші терміни переглянути чинні підходи до удосконалення підприємств 

Вже протягом чверті століття ми живемо в незалежній Україні, як в "королівстві кривих дзеркал", викривлено розуміючи, яким чином у розвиненому світі забезпечується конкурентоспроможність, чим їх ділова культура і досконалість, які є основою конкурентоспроможності і процвітання, відрізняються від наших. І не усвідомлюємо, що однією з найголовніших наших проблем є те, що ми продовжуємо сприймати навколишній світ, як і раніше, що ми й досі залишаємося в полоні філософії дефіцитного ринку.

Як наслідок, за експертними оцінками українські підприємства у своїй масі щодо рівня ділової досконалості (відповідно до 1000-бальної шкали, що прийнята у світі) сьогодні в рази відстають від європейських компаній. Це стало основною причиною того, що відносно до лідерів світового бізнесу вони мають продуктивність нижчу до 10 разів, дефектність вищу до тисячі разів і в рази вищу собівартість продукції. Значною мірою саме цим визначається і критично низький рівень ВНД на душу населення, який в Україні по відношенню до країн ЄС нижчий до 25 разів. Якщо у найближчий час не буде суттєвих змін, наслідки слід очикувати дуже сумні. Український ринок можуть тотально окупувати інофірми, їхня продукція та послуги.

Для кращого розуміння того, що відбувається в світі і Україні, нижче наведені основні проблеми, поняття й визначення у цій сфері.

1. В Україні досі вважають, що для перемоги у конкурентній боротьбі достатньо відповідати технічним регламентам і стандартам. Особливо, якщо вони гармонізовані з європейськими нормами. Не зважаючи на те, що в умовах насиченого ринку ця боротьба точиться, переважно, понад норми стандартів. Треба усвідомити, що така застаріла установка з самого початку заклала хронічне відставання української економіки. І що без усунення цієї принципової помилки Україна не зможе досягти ефективності і стати розвиненою європейською країною.

Слід враховувати, що «статус» норм стандартів залежить від умов, в яких вони застосовуються. Так, за дефіцитного ринку норми стандартів - це верх вимог, а при насиченому – тільки їх низ. Крім того, в українських державних документах стверджується, що система технічного регулювання спрямована на підвищення конкурентоспроможності та поліпшення стану вітчизняної економіки. Але, при всій важливості технічних регламентів, вони не мають відношення до конкурентоспроможності продукції, підприємств і економіки. Це вимоги, які встановлюють для забезпечення безпечності продукції для людей, майна і довкілля. А дотримання норм технічних регламентів, навіть якщо вони відповідають європейським директивам - це ще не реалізація продукції на європейських ринках, а тільки пропуск на ці ринки. Адже купують не безпечність, а споживчі властивості, за умови, що вони є  безпечними.

2. Українська влада вважає, що встановлення державою вимог щодо безпечності і якості продукції, особливо, якщо вони ще й гармонізовані з європейськими, вже саме по собі забезпечує конкурентоспроможність вітчизняних виробників. Але це не так.

Планки вимог - це тільки орієнтири. А реально долати їх повинні безпосередньо виробники. І це можливо тільки за умови, що виробники знаходяться на певному рівні ділової досконалості. Далеко не всі вітчизняні виробники зможуть виконати навіть обов'язкові вимоги до безпечності продукції без відповідного удосконалення. Якби встановлення навіть обов'язкових вимог автоматично гарантувало їх виконання, досить було б оголосити обов'язковими всі вимоги до продукції на рівні, що перевищує світові досягнення, і Україна перетворилася б у саму передову країну на планеті.

3. В Україні досі вважають, що для забезпечення конкурентоспроможності достатньо сконцентрувати увагу на продукції. Не зважаючи на те, що у насиченому ринку вона давно вже забезпечується не продукцією, а сучасними системами управління (менеджменту). При існуючому підході українські компанії апріорі введені в оману і не зорієнтовані на забезпечення швидкого і високоточного реагування на ситуації та їх зміни, які постійно виникають в умовах насиченого ринку.

Безумовно, продукція та її якість мають виняткове значення для споживачів, але самі по собі вони ще не гарантують сталість підприємства. Є й інші важливі параметри, такі як собівартість продукції, продуктивність праці, екологічна безпека виробництва тощо. Крім того, зважаючи, що сьогодні вже будь-яку продукцію можуть швидко відтворити конкуренти, в умовах жорсткої конкурентної боротьби основною умовою сталої конкурентоспроможності компаніі стала сучасна система менеджменту, тобто її «мозок» (а не «кулаки»).

В той же час в нашій державі недооцінюють важливість системного управління для підвищення досконалості і забезпечення конкурентоспроможності організацій. А також далеко не завжди адекватно розуміють, якими мають бути сучасні системи менеджменту організацій, зорієнтовані на перемогу у конкурентнії боротьбі, і що потрібно робити для підвищення їх ефективності. Докладно ці питання розглядаються автором в окремій роботі.

4. Виші України готують фахівців, які відповідають нашим сьогоднішнім помилковим уявленням про конкурентну боротьбу. І ці фахівці не спроможні системно і комплексно розібратися в сучасному менеджменті та його впливі на конкурентоспроможність організацій.

Засади для викривленого розуміння щодо сучасних систем менеджменту в Україні закладено хибною Концепцією державної політики у сфері управління якістю продукції (затверджена КМУ у 2002 р., перезатверджена у 2015 р.), яка, з одного боку, не достатньо зорієнтована на забезпечення якості самої продукції, а з іншого – розповсюджена на системний менеджмент, але занадто спроощено, однобоко і не професійно. Відповідно до Концепції у ВНЗ здійснюється неадекватне навчання з питань якості, менеджменту і ділової досконалості. І це стало однією з основних причин недостатньої компетентності керівників і фахівців в українській економіці.

5. Керівники української економіки вважають, що вони мають тільки розрегулювати бізнес. А ділова досконалість виробників їх обходить. Нехай конкурують – хто сильніший, той і виживе. Ніби вони не розуміють, що конкурувати вітчизняним підприємствам доведеться переважно не між собою, а з більш досконалими інофірмами, захищаючи від них, перш за все, свій власний ринок.

В Україні великі надії покладають на дерегуляцію у сфері підприємництва. Але сама по собі вона не може забезпечити конкурентоспроможність на ринках ЄС для більшості українських підприємств. Зарегульованість і корупція дійсно істотно знизили і без того невисоку конкурентоспроможність вітчизняних компаній. І тому перемога над корупцією і скасування штучних перепон, безумовно, дозволять підприємствам підвищити реальну конкурентоспроможність, але не вище рівня, який буде забезпечено їх реальною діловою досконалістю. А враховуючи, що рівень досконалості більшості вітчизняних підприємств істотно нижчий, ніж у більшості компаній європейських країн, можна стверджувати, що Україна ще не перетвориться на рівноправного гравця на європейських ринках.

Переважна більшість українських підприємців після "розрегулювання" навряд чи зможе сама швидко розібратися в тому, що відбувається, і як потрібно змінитися, щоб стати конкурентоспроможними на насиченому ринку. Тому вони мають гостру потребу в адекватних орієнтації та підтримці з боку держави. А головною метою тут має бути не дерегуляція, а розвиток конкурентоспроможної економіки.

Для виправлення ситуації необхідно у найкоротші терміни переглянути існуючи підходи до удосконалення підприємств та підвищення їх конкурентоспроможності в умовах насиченого ринку і глобалізації. Реформувати організаційно-методичну базу та систему підготовки керівників і фахівців, перш за все з числа керівного складу вітчизняної економіки. Переозброїти вітчизняних підприємців новими сучасними знаннями і методичними рекомендаціями щодо підходів, методів, засобів та кращих практик у сфері системного менеджменту, ділової досконалості і конкурентоспроможності. А для цього вкрай необхідно передбачити активну державну політику (не регулювання, а сприяння) з цих питань.

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Петро Калита   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.