7 грудня 2016, середа

Герой нашого часу

коментувати
Герой нашого часу
Перебуваючи у вогні й димі, Україна потребує нового голосу, сильного героя, здатного на те, чого так хочеться всім, – перемогти та відповісти на питання. Він вже десь близько

Іноді думаєш: три роки тому це була зовсім інша країна. Хоча починаєш пригадувати, аналізувати й розумієш: та ні, країна була такою ж. Не надто зручною, не надто привітною, не надто ефективною. Ми були іншими. У нас були інші клопоти, ми переймалися іншими речами. І наскільки все змінилося за цей час. Поведінка, відчуття, нерви, емоції. Мова, зрештою. Адже ми й говоримо нині інакше – шукаючи нові слова, аби висловити все, що відбувається довкола, іноді помиляючись у виборі цих слів, іноді точно й безпомилково виймаючи з мовного потоку необхідні нам складові.

Час має бути кимось ословлений, озвучений, він потребує голосу. Тому не дивно, що країна, третій рік перебуваючи у вогні й димі, знаходиться в пошуку нових героїв, нових персонажів, тих, хто здатен якщо й не дати відповіді на всі питання, то принаймні ці питання сформулювати. Адже неозвученість і непроговореність завершуються суспільними неврозами та хронічними небезпеками. Можна, звісно, жити і з неврозами, як показав досвід попередніх 25 років нашої дивної історії. Ось просто завершується все це печально – зрадами і кров’ю.  

Під час війни присутність чіткого голосу й конкретного прикладу є особливо важливими. В умовах тиску й балансування людина не схильна рефлексувати, вона скоріше відреагує на прості й зрозумілі слова, хай навіть вони не пояснюють нічого нового. Так вибудовується суспільний запит на сильного героя, героя, здатного на те, чого всім так хочеться, себто – здатного перемогти.

Пропаганда небезпечна тим, що вона безкоштовна. Розплачуватися за неї доводиться значно пізніше

Зрозуміло, що першим на подібний запит реагує агітпроп. Від початку революції новинними сайтами й телеканалами вихоплюються з натовпу обличчя й очі чоловіків, здатних на дію, здатних опиратися та протистояти. З початком бойових дій на Сході ця картинка лише увиразнилась, зафіксувавши цілком новий для країни образ – скажімо, бійця-«кіборга», образ, який неможливо було уявити собі ще три роки тому. Так само, як неможливо було три роки тому уявити в нашому житті присутності волонтерів, госпітальєрів, капеланів, саперів. Відповідно, якщо їх не було в реальному житті, звідки їм взятися в інформаційному чи мистецькому просторі. Нині вони є, і не реагувати на них неможливо. Їхні постаті надто виразні, а переконання надто чіткі, аби їх не фіксувати. Інша річ, що подібне витворення нового героя захоплює й переконує лише того, хто ідеологічно цього героя підтримує. Зрештою, пропаганда (як і контрпропаганда) –складова тієї війни, яку розпочали в нашій країні люди, для яких наші герої зовсім не герої. Ну, але універсальні герої бувають лише в кіно.

Натомість в реальному житті на кожного героя обов’язково знайдеться свій антигерой. І витворення цілком нового негативного персонажа (такого, скажімо собі, «ху…ла») теж є невід’ємною ознакою воєнного часу. З «того боку», звісно, відбуваються свої процеси, і нашим героям в цих процесах місця, звісно, немає. Щоправда, вони зі своїми новими обличчями визначилися давно й, схоже, надовго – ще з дев’яностих, з нового російського кіно та вкотре оновленої радянської історії. Можна сказати, що це їхні проблеми, але нас вони так чи інакше теж стосуються тією мірою, що в сфері їхнього потенційного впливу є кожне українське помешкання, де дивляться російське тіві. Себто, теоретично стосується це кожного. Адже далеко не кожен здатен відмовитися від зручної й комфортної картинки світу, яку пропонують у готовому вигляді. Пропаганда небезпечна тим, що вона безкоштовна. Розплачуватися за неї доводиться значно пізніше.

Але повернімося до нашого нового героя, який нині знаходиться десь зовсім поруч і якого важко вставити в чіткі пропагандистські межі. Якою б дієвою та переконливою пропаганда не була, попит нею, звісно, не обмежується. Оскільки питань і запитів у суспільства набагато більше, аніж можна помістити на рекламному плакаті. Чого стосуються ці питання? Самоідентифікації, громадянства, патріотизму. А ще – історії, мови, церкви. Справедливості, зрештою. Всього того, що створює правила, за якими суспільство намагається жити. Припускаю, що ближчими роками на нас чекає поява тих, хто намагатиметься на все це відповісти. Хтось більш різко й прямолінійно, хтось – із сумнівами та ваганнями. Поява цих нових героїв – питання часу. Вулицями вони вже ходять. Справа за художніми романами, театральними сценами та кінотеатрами. 

Матеріал опубліковано в журналі «Новое Время» за 13 травня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут


Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.