11 грудня 2016, неділя

Шляхом "Курська". Як Путін веде Росію на дно

коментувати
Путіну вдалося створити систему, яка поєднує у собі всі недоліки з історії російської державності: неефективність, корумпованість, персональна лояльність, залежність від експорту ресурсів

15 років тому президентство Путіна розпочалося з низки катастроф, що стало діагнозом для пострадянської нереформованої системи. Символом того лиха був підводний човен “Курськ”, а причиною - безпомічність та атрофованість російського державного апарату. Путін, звичайно ж, не хотів цієї катастрофи - таким є результат його егоїстичної політики, яка сприймається як сімейний бізнес: все найкраще - своїм.

Сучасна Росія схожа на підбитий своєю ж торпедою човен, що от-от піде на дно. Не обравши правильної стратегії реформ і зробивши ставку на природні багатства Сибіру, Путін мимоволі виписав країні вирок: його правління створило систему, у якій корупція, неефективна вертикаль влади та залежність економіки від сировинних ресурсів стали головними загрозами існуванню цієї держави.

Путінська система бездарно розтрачає ресурси, а санкції і низькі нафтові ціни знищують російський бюджет. Тим не менш, Росія, здається, не збирається «сповзати» з труби. Російська Федерація – це хворий, у якого діагностовано хронічну залежність від сировинних ресурсів і головним нафтозалежним є російський президент.

Схема функціонування хиткої економічної моделі Росії дуже проста: нафта і газ – головні джерела наповнення бюджету та інструменти впливу на геополітику в Європі та Азії. Російська економіка також виступає механізмом “одомашнення” олігархів, яких Путін обіцяв вигнати з Росії, щойно прийшовши до влади (щоправда, окрім Ходорковського, Березовського та ще низки відомих олігархів, ніхто не постраждав), а також слугує джерелом особистого збагачення для російської верхівки. Завдяки стабільному росту цін на нафту та газ у попередні роки, Путін та його друзі отримували щораз більші прибутки.

Сучасна Росія схожа на підбитий своєю ж торпедою човен

Однак 2014 році ціни на енергоресурси почали падати, залежність від сировини стала для Росії ледве не найбільшою головною біллю. Цей фактор, врешті-решт, може призвести до кінця моделі сучасної Росії, як раніше трапилося з Радянським Союзом. Путінська кліка добре це розуміє і не втомлюється повторювати мантру про “головну геополітичну катастрофу ХХ століття”, намагаючись переконати країну і світ у небезпечних наслідках подібного сценарію.

Другий чинник російської дестабілізації цілком внутрішній - це неефективна управлінська вертикаль, заснована на корумпованості і лояльності. Російські регіональні еліти звикли не виконувати наказів Кремля, а Кремль звик до їхньої лояльності, яка заснована виключно на бізнес-інтересах та невтручанні у плани господаря. Це механізм поділу влади, в якому всі чимось невдоволені і, водночас, отримують від цього користь. За чотири терміни при владі Путін не спромігся створити ефективну регіональну систему управління, що дає підстави говорити не про федерацію і не про узурпацію влади, а про систему економічної та політичної лояльності еліт центру, в якій населення не береться до уваги, а розглядається як сторонній спостерігач. У цій напіввертикалі є специфічний учасник - задобрена нафтодоларами, однак досі потенційно нестабільна Чечня. Тому побоювання щодо Третьої чеченської війни усе ще виправдані.

Останній вирішальний для майбутнього Росії фактор - корупція. Заохочуючи відносини лояльності та кумівства, російський президент заклав механізм всепроникної корупції, що став абсолютно непередбачуваною міною уповільненої дії. Де вона “вибухне”, невідомо. Масштаби корупції після приходу до влади кагебешника значно зросли, і про це яскраво свідчать дані індексу сприйняття корупції в країні: у 2014 році Росія опинилася на 136 місці зі 174 позицій (щоправда, Україна посіла ще нижчу 142-гу сходинку).

Всі три загрози тісно переплетені між собою. Це картковий будинок - ненадійний, слабкий та загрозливий. Це причина і наслідок системної кризи, яку можна буде розв’язати лише позбувшись практик минулого. Єдине, що вдалося путіноміці - створити завдяки накопиченим за останні 15 років золотовалютним резервам певний запас міцності – приблизно на 5 - 10 років. Втім, зворотний відлік розпочався ще два роки тому. Система хитається, Росія втрачає глобальний вплив та союзників радянських часів. Це страшні сигнали для світоглядної російської моделі. Поки стратеги в Кремлі вирішують, які поселення в Донбасі і Сирії руйнувати, коло геополітичного впливу Росії звужується. Найімовірніше, що 2015 рік запам’ятається як цілковита втрата Москвою свого впливу у Латинській Америці: Куба відновлює дипломатичні відносини зі США, президента Бразилії (одна з країн БРІКС) Ділму Руссеф можуть відправити в імпічмент, в Аргентині на виборах переміг опозиційний кандидат, а в Венесуелі перемога опозиції на нещодавніх парламентських виборах може вивести країну зі спадщини Уго Чавеса. Цілком ймовірно, що після такої поразки модель путінського авторитаризму буде максимально триматися за Сирію та Україну, як останні важелі впливу на світовий порядок.

Жадоба до влади і контролю створила цю путінську систему влади, яка частково є продовженням пізньоцаристської та радянської моделі. Втім, Путіну вдалося перевершити своїх попередників, об’єднавши під одним “дахом” недоліки всіх російських державницьких проектів.

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.