14 грудня 2017, четвер

Україна: чотири штрихи до портрета

коментувати
Картину нашого майбутнього можна зібрати з набору постійно мінливої мозаїки лише з великими застереженнями

Ми схиляємося проектувати свої припущення в майбутнє, навіть знаючи, що наше сьогодення концептуально відрізняється від минулого. Часто здається логічним, що яйце виросте і стане великим. У момент, коли з яйця хтось вилупиться, настає злам парадигми та нова історія. У провідних аналітичних центрів та впливових візіонерів — у всіх у колекції є прогнози, що не збулися, і які з часом могли виглядати смішно або безглуздо.

У випадку України додаткова складність полягає в тому, що, перебуваючи на розломі між Заходом і Сходом, країна вбирає в себе поштовхи кожної системи. Ослаблення або виходу ЄС з кризи, перемога популіста Трампа на виборах у США або травма, заподіяна ним однією з двох партій, поява "нової нафти" або навпаки, занепад петрократії в Росії вплинуть на довгострокові перспективи для України. Нова суб'єктність українців реалізується настільки, наскільки вона зможе стійко вписатися в середовище, яке постійно змінюється.

Відсутність визначеності всередині України теж несе ризики. Після того як виборці хоча б по разу поміняють місцями владу і опозицію, можна буде говорити про те, наскільки сталим є обраний вектор розвитку. Але складно передбачити динаміку, швидкість цього руху. Вектор не визначає конкретний шлях, який цілком може виявитися об'їзною дорогою з вибоїнами і серпантинами. Туреччина майже століття йде в Європу, постійно зриваючись по дорозі.

Готові українці відкрити кордони для мільйонів мігрантів або пожертвувати зростанням свого добробуту?

Падіння путчу в Москві у 1991‑му і подальше проголошення незалежності, помаранчева революція в 2004‑му, Майдан-2013 — кожна з цих точок здавалася сучасникам точкою біфуркації, після якої невизначеність закінчується і майбутнє стає зрозумілим. Однак наступні розбіжності змісту і форми відкладали визначеність. Чи була Україна незалежною після 1991‑го? Чи була вона демократичною після 2004‑го? Чи стала вільною після 2013‑го? Питання, які спочатку здаються риторичними, раптом оживають як істотні.

Зібрати з цього набору мінливої мозаїки картину майбутнього можна з великими застереженнями. Легше говорити про штрихи, які вплинуть на те, яким виявиться портрет країни через покоління. Я хотів би зупинитися на чотирьох.

Перший штрих: цінності. Петро В'яземський, цитуючи російського історика Миколу Карамзіна, пише: "Якщо відповідати одним словом на запитання, що робиться в Росії, то довелося б сказати: крадуть". Багато коментаторів використовують цю цитату двохсотлітньої давності, щоб демонструвати, наскільки нічого не змінюється. Сталість культурних чинників підказує нам, що українці через покоління будуть впізнаваними нами українцями, росіяни — росіянами тощо.

Якою буде різниця між поколінням сьогоднішніх українців і українців у 2030‑х? Чи буде це різниця між південними корейцями 50‑х і 70‑х років ХХ століття, різниця швидко змінюваної (в історичній перспективі) натури? Доступність гаджетів збиває нас з пантелику — не кожна людина з айфоном є сучасною. Але за умови досягнення безпеки ймовірність того, що покоління орієнтованих на самовираження дітей Майдану буде в конфлікті з конформністю пострадянських цінностей своїх батьків, висока.

Як висока і ймовірність того, що саме цінності виживання стануть ключовими і паростки цінностей розвитку можуть опинитися під загрозою, якщо стала безпека не настане. "Звертайтеся до досвіду своїх батьків",— кажуть сьогодні лідери кримських татар своїм співгромадянам, які опинилися під російською окупацією в Криму. Це не данина східної поваги до старших. Це данина здатності вижити за несприятливих умов, коли удари долі жорстокі й непередбачувані. Досвід, який здавався молодим людям непотрібним і застарілим, раптом повертається, змінюючи ціннісний профіль покоління.

Другий штрих: демографія. Населення України складало 52 млн на момент розпаду СРСР, зараз українців на 10 млн менше, і країна впевнено рухається до позначки 35 млн. Скорочення населення несе в собі нові виклики. Це перешкода для зростання економіки. Зростаюча економіка потребує більшої кількості робочих рук. Зважаючи на місце України в світовій економіці, чимала частина цих рук опиниться в низькооплачуваному сегменті. Чи готові українці відкрити кордони для мільйонів мігрантів або пожертвувати зростанням свого добробуту?

Відповідь на це питання залежить від сили української культури, її здатності залучати людей інших національностей в українські дискурси. У 1990‑х і 2000‑х слабкість позицій української мови часто ототожнювалася зі слабкістю української культури в принципі. У 2010‑х роках життя продемонструвало, що українська культура виявилася сильнішою, вона впоралася з завданням формування громадянської ідентичності. Але чи вистачить запасу? Чи готові українці взяти і натуралізувати мільйони, наприклад, росіян, якщо події будуть розвиватися за катастрофічним сценарієм? Чи Україна обере, наприклад, латвійський варіант співжиття на відстані витягнутої руки?

Третій штрих: правила. Сталість розпочатих реформ в Україні буде зрозумілою після того, як на них позначаться заморозки приходу популістської або прорадянської опозиції. Перше здається більш вірогідним, принаймні, поки Крим і Донбас виключені з виборчого процесу. Кого будуть обслуговувати нові інституційні рамки? Патерналістів, які шукають швидкий зиск від лояльності, як у Росії? Чи відповідальних громадян, які шукають шляхи самореалізації, як у США чи Північній Європі? Чи це буде суміш підходів?

Поки інституційний розвиток в Україні відстає від здатності суспільства трансформуватися. Це робить будь-які реформи зверху складними, іноді неможливими. Однак є життєво необхідні сфери, які не можна реформувати знизу: оборона, правосуддя і правоохоронна діяльність — це реалізація, що відрізняє більшість розвиненого світу державної монополії на насильство. Охороні здоров'я, освіті необхідно регулювання на державному рівні хоча би в частині стандартів. Підприємництво, громадська активність потребують гарантій сталості правил гри.

До формування нового, непатерналістьського суспільного договору, оформленого в нову Конституцію,— норми в Україні нагадують "полатану свитину", а не струнку систему правил.

Четвертий штрих: ресурси. Україні, на відміну від Росії, майже вдалося уникнути ресурсного капкана. Наявність величезного багатства в надрах РФ закінчилася монополією на доступ до цього багатства маленької групи людей. Слабкість демократії в Україні схиляла до того, що наявність такого ресурсу, як величезні поклади нафти або газу,— це ризик монополізації, посилення однієї групи. Але в Україні старі родовища виснажені, нові, наприклад сланцеві,— не розроблені.

Зате є земля і вода. Помірний клімат та родючі землі на планеті зі зростаючим населенням перетворюють Україну на країну великих можливостей і великих ризиків. Чи стане аграрне лобі новим гегемоном, який придушує суспільство своїми корупційними можливостями? Чи стануть земля або вода тими ресурсами, на які можуть зазіхати інші країни навіть військовим способом? Чи варто нам побоюватися свого багатства?

Україна нарешті почала готувати себе до дорослого життя. Досвід законів, які не мають значення, не вартих паперу меморандумів, фейкової освіти й ефмерної медицини, культури як самодіяльності, підприємництва як партизанської боротьби повинен мотивувати до заміни всього цього працюючою інфраструктурою. Світ буде нести свої нові виклики та ризики. І готовність відповідати їм залежить від нас.

Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 3 червня 2016 року в рамках проекту "Україна і світ 2030". Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.