4 грудня 2016, неділя

Що я думаю про польський фільм "Волинь"

коментувати
Цей фільм є продовженням конструювання контрольованого образу минулого, яке середовище PiS почало ще раніше

Доки в Варшаві - подивився "Wołyń" Войцеха Смажовського. На той самий сеанс пішли ще з десяток учасників конференції з української сторони, тому, припускаю, в стрічці буде ще багато відгуків. Зосереджусь на своїх кількох міркуваннях, не претендуючи ані на цілісність, ані на вичерпність.

Фільм як художній твір є продуктом суб'єктивним, не мусить відображати історичну правду чи бути політично збалансованим. Картина добре знята і змонтована, чудова гра акторів, хоч і рясніє дуже відвертими сценами насильства, які загалом в стилі режисера. 

1. На мою думку, "Wołyń" є продовженням конструювання контрольованого образу минулого, яке середовище PiS почало ще раніше інвестиціями в музеї, в першу чергу, Музею Варшавського повстання. Ці "наративи" мають більше політтехнологічний, ніж освітній інтерес чи, наприклад, залагоджують суспільний діалог або злагоду всередині Польщі. Вони популяризують нові сенси і несуть їх (в обхід і часто всупереч експертній думці) в широкі маси, які далі реагують підтримкою правих популістів.

Фактично, це кінець спробі порозумітися на засадах Гедройця, Куроня і пост-безпековому дискурсі, що ставить гідність, права людини, свободи та демократію в центр уваги. Повернення назад буде складне (якщо взагалі можливе), бо розбита віра в те, що по мірі розвитку в обох країнах взаємне порозуміння мусить тільки посилюватись і вкорінюватись. Відтепер розвиток демократичної суб'єктності не пов'язаний з добросусідством (раніше це сталося в польсько-литовських і польсько-німецьких стосунках, хоч і в різних контекстах) і Україна та Польща мусять знаходити нову формулу порозуміння.

Без паніки: "молода Україна" часами дуже достойно тримає удари, яких по ній свідомо чи ні завдає "стара Європа"

Складність знаходження такої формули та нестійкість можливого результату може спонукати українську сторону перестати розраховувати на дружню підтримку Польщі, перенісши її з стратегічного порядку в факультативний. Варшава не змогла стати фасилітатором українсько-німецького діалогу, є співучасником танення вишеградського процесу, втрачає вплив у Брюсселі, вкорінюється у своїх домашніх питаннях з Лондоном, щораз слабше чутна в Вашингтоні. Для Києва це черговий сигнал про те, що треба вчитись користуватись з прихильності, але краще вміти розраховувати тільки на себе.

2. Не менш важливий внутрішній бік. "Отруєння історією", яке сталось у Польщі, є своєрідним, але не цілковито унікальним. Ризик того, що українське суспільство захоче відтворити популістську частину польського шляху є високим. Цей фільм, як і реакція на нього, покажуть в Україні, до яких наслідків може призвести намагання загнати історію в "одностайне сприйняття", відвівши собі комфортну роль жертви.

Власне, припускаю, що запит на подібне трактування Чорнобиля, Майдану, незалежності та російсько-української війни вже є. І будуть ті, хто на цей попит відповість пропозицією. Навіть більше - через війну і запит на більшу чорнобілість за останні два роки Україна і культурно, і інституційно зробила кроки до того, щоб повторити польські помилки.

3. Розсинхронізація сприйняття як загальної картини змін в Україні, так і її елементів (наприклад, гасло "слава Україні" після фільму "Wołyń" у Польщі складно сприймати як вітання багатомовної розмаїтої нової України, а не вигук агресивних націоналістів) ускладнить роботу тим, хто і далі працюватиме на зближення і порозуміння. Україна різна, Польща не така. Звичні [для нас] форми набули [в Польщі] унікальних місцевих сенсів, і переконати когось в чомусь буде складніше. Боюсь, що дискурс порозуміння відкинутий на роки назад.

4. Вважаю, що хоч фільм і сприйматиметься як антиукраїнський, немає сенсу обмежувати його показ в Україні. Це - одні із барв, якими частина ближнього світу фактично розмальовує українські контури. З цим треба жити і на добре, і на зле. І це теж частина дорослості. Без паніки: "молода Україна" часами дуже достойно тримає удари, яких по ній свідомо чи ні завдає "стара Європа." Це одне з таких випробувань. Реакція або даватиме Україні чимраз більшу моральну силу там, де ми ще вчора самі хотіли її позичити, або, навпаки, підкреслюватиме слабкість і юність наших амбіцій.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал на Facebook

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.