5 грудня 2016, понеділок

Чим закінчиться зближення Росії і Туреччини

коментувати
Дружба Путіна і Ердогана ускладнить відносини Анкари із Заходом, але не змінить їх фундаментально

Зближення Росії та Туреччини - важлива геополітична подія, яка зміцнює позицію кожної з країн. В тих сферах, де інтереси Москви й Анкари не суперечать один одному, їх нові відносини будуть вигідні для обох. Але значні відмінності в інтересах обмежать важливість нового союзу.

Зближення було рішенням турецької сторони, як і різке зростання напруги в минулому листопаді. При президенті Володимирі Путіні Росія 15 років старанно бавила Туреччину - в основному успішно. Незважаючи на те, що Туреччина - член НАТО і давно хоче вступити до ЄС, з приходом до влади Партії справедливості і розвитку в 2002 році вона почала проводити більш незалежну і непередбачувану зовнішню політику.

Ця політика часом заважала її традиційним союзникам. Особливо на Близькому Сході: Туреччина завадила США почати атаку на Ірак у 2003 році зі східної частини країни, погіршила відносини з Ізраїлем через блокаду Гази; крім того, вона підтримує різні радикальні ісламістські угруповання, які виступають проти режиму Башира Асада в Сирії.

Путінські залицяння до Туреччини

Давні залицяння Москви за Анкарою окупилися у вражаючих масштабах. Туреччина довго подавала себе як захисника кримських татар. Тим не менш, реакція Анкари на анексію Криму і репресії проти татар була дуже стриманою. Наприклад, незважаючи на рішення Заходу не вести економічної взаємодії з окупованим Росією Кримом, Turkish Airlines регулярно літали в Сімферополь з червня 2014 р. Коли ЄС ввела санкції проти Росії за агресію в Україні, Туреччина їх не підтримала, і навіть стала альтернативним постачальником сільськогосподарської продукції в РФ після того, як та ввела санкції у відповідь на європейську продукцію.

Зміцненню відносин між Росією і Туреччиною також сприяли міцні економічні зв'язки - російський експорт газу, російські туристи в Туреччині і турецькі будівельні проекти в Росії, а також особисте захоплення Ердогана путінським авторитарним чванством і напористою зовнішньою політикою.

Зіткнення

Проте чітко суперечливі національні інтереси в Сирії заклали основу для різкого погіршення двосторонніх зв'язків восени минулого року. Ердоган з осені 2011 року підтримує ісламістську опозицію, яка хоче прибрати Асада від влади, а Путін непохитно стоїть на захисті режиму. Але вторгнення Путіна в Сирію восени 2015 року не обов'язково призвело б до серйозної кризи у відносинах з Анкарою, якби не дві речі.

По-перше, Кремль вирішив перевірити оборону Туреччини, чотири рази порушивши межі її повітряного простору. Після перших трьох інцидентів Анкара скаржилася і видавала попередження. На четвертий раз турки збили російський літак.

Зближення з Москвою дасть Анкарі більше важелів в переговорах з ЄС щодо вирішення проблеми біженців

По-друге, саме Ердоган вирішив зробити вторгнення Москви в повітряний простір Туреччини проблемою. В перші години після того, як був збитий літак, Кремль намагався применшити значимість інциденту. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков і міністр оборони Сергій Шойгу заявили, що не зрозуміло, хто збив літак, і що це могли бути туркменські групи в Сирії. Саме уряд Ердогана оголосив, що віддала наказ турецька сторона.

Ця відповідь, яку Путін назвав «ударом у спину», викликала різку реакцію. Москва розгорнула кампанію з відмовлянь російських туристів від відвідин Туреччини, заборонила імпорт багатьох турецьких товарів, і направила свої найсучасніші ракети земля-повітря, S-400 SAM, в Сирію. У лютому вона також направила туди свої найсучасніші бомбардувальники Су-35. На початку року Туреччина і її союзники по НАТО як і раніше скаржилися на те, що російські військові літаки порушують повітряний простір Туреччини. Росія також почала говорити про надання більшої підтримки курдам в Сирії. Москва наполягала, що повернення до нормальних відносин не буде, поки Туреччина офіційно не вибачиться за інцидент.

Нове зближення

В кінці червня Ердоган вибачився, що не є звичайною практикою для турецького лідера. Москва відразу ж привітала його дії і прийняла заходи зі зміцнення зв'язків з Туреччиною. Москва голосно висловилася на підтримку Ердогана після спроби державного перевороту в середині липня, на відміну від західних урядів, стурбованих проблемою дотримання прав людини через те, що Ердоган почав кампанію проти тисяч можливих підозрюваних.

Путін також запросив Ердогана відвідати Санкт-Петербург 9 серпня з повною делегацією. У Санкт-Петербурзі обидві сторони пообіцяли відновити стосунки до докризового рівня, що означає зняття заборони на експорт турецької сільськогосподарської продукції в Росію, повернення російських туристів до Туреччини, і поновлення переговорів про проект Турецького потоку (які припинилися в середині 2015 року з економічних причин) для поставок російського газу в південну Європу.

Наслідки

Відновлення зв'язків між Анкарою і Москвою буде мати серйозні наслідки. Воно спричинить позитивний ефект на економіки обох країн. Російська економіка, яка досі не оговталася від падіння цін на енергоносії і західних санкцій, буде вітати відновлення експорту сільськогосподарської продукції. Воно також означає, що Туреччина більше не буде прихильником України в її протистоянні з Росією. Після того, як був збитий російський авіалайнер, Анкара і Київ обмінялися візитами на вищому рівні, а українські і турецькі військово-морські сили провели декілька навчань у Чорному морі. Ці кроки, швидше за все, не призведуть до істотного співробітництва в галузі безпеки, і Анкара навряд чи буде демонструвати заклопотаність погіршенням і без того важкого становища кримських татар.

Як і Болгарія, Туреччина продовжить скептично ставитися до зацікавленості Румунії у зміцненні військово-морської присутності НАТО в Чорному морі. Зближення з Москвою також дасть Анкарі більше важелів в переговорах з ЄС з вирішення проблеми біженців, викликаної кризою в Сирії.

Ефект від потепління відносин між Москвою та Анкарою, однак, не варто перебільшувати. Принципові відмінності зберігаються - Ердоган визнає, що зміг ризикнути збити російський військовий літак у листопаді минулого року, тому що Туреччина - член НАТО, навіть незважаючи на те, що його уряд скаржився, що підтримка НАТО не була достатньо сильною.

Турецькі і російські інтереси продовжують відрізнятися як на Кавказі, так і в Сирії. Анкара проводить регулярні тристоронні переговори з Грузією і Азербайджаном в рамках зусиль з протидії спробам Росії зміцнити свій вплив на Кавказі. На Близькому Сході сирійські військові літаки бомбили курдські позиції тільки минулого тижня. Цей розвиток подій, безсумнівно, так само приємний для Анкари, як і невигідний для Вашингтона. Ердоган досі виступає проти Асада, а зростаюча проблема Туреччини з ІД не вирішується російськими бомбардуваннями, метою яких частіше стає помірна опозиція.

В цілому, це зближення - скромна перемога як для Ердогана, так і для Путіна. Вона ускладнить відносини Брюсселя і Вашингтона з Анкарою, але не призведе до їх фундаментальної зміни.

Переклад НВ

Вперше опубліковано на Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.