8 грудня 2016, четвер

Заради Асада. США може дозволити Путіну підняти свій престиж

коментувати
Заради Асада. США може дозволити Путіну підняти свій престиж
Важливо зрозуміти, порятунок Асада є для Росії метою чи засобом для досягнення мети

Останнім часом не бракувало спроб аналізу цілей і причин дій Володимира Путіна в Сирії. Але більшість цих спроб фокусувалися на короткостроковій перспективі та, ймовірно, були дуже негативні в оцінці можливих довгострокових наслідків його дій.

Ми знаємо, що Путін вирішив прийти на допомогу хиткому режиму Башара Асада. Тепер російські бомби й ракети б'ють по позиціях збройних угруповань, які воюють з урядовою армією. Це дало режиму перепочинок – власне, для чого російське вторгнення і замислювалося.

Ніхто не заперечує, що режим Асада поганий і йому доведеться багато за що відповісти, і все-таки, можливо, це прийнятніший варіант, аніж швидкий крах режиму. Неприваблива правда щодо Сирії полягає в тому, що падіння Асада, ймовірно, призведе до геноциду, ще мільйонів біженців і встановлення так званого халіфату ІДІЛ у Дамаску.

Мотиви Путіна залишаються питанням для обговорення, але, здається, він не хоче падіння останнього союзника Росії на Близькому Сході. Ба більше, він ніколи не втратить можливість нагадати світові, що Росія залишається могутньою силою, яка має кошти й готовність діяти у власних інтересах. Також є можливість, що він намагається відволікти увагу громадян від падіння економіки і зростаючих витрат на вторгнення в Україну. Високий рівень підтримки Путіна може означати, що його тактика працює.

Путін має в РФ повноваження, що небачені зі сталінських часів

Багато хто побоюється, що нещодавня активність Росії не тільки продовжить жорстоку громадянську війну в Сирії, але й посилить ІДІЛ. Це може виявитися правдою, оскільки ненависть до Асада сприяє припливу добровольців. І, принаймні, на даний момент, схоже, російські військові не вважають ІДІЛ пріоритетом, атакуючи в основному інші групи, які виступають проти Асада.

Дійсно мали місце доповіді про те, що ІДІЛ займає території, залишені іншими групами через російські обстріли. Росія, мабуть, веде ту ж цинічну гру, що і Асад: змушує світ вибирати між ІДІЛ і режимом, який, нехай і поганий, та все-таки більше заслуговує на підтримку.

Деякі також бояться, що ця нова демонстрація сили Росії призведе до нової хвилі вторгнень і, можливо, також до нової Холодної війни. Але це малоймовірно, хоча би з тієї причини, що Росії бракує ресурсів, як економічних, так і військових, щоб підтримувати таку діяльність одночасно на декількох фронтах.

Так що все зводиться до Путіна, який править країною, володіючи рівнем повноважень, небаченим зі сталінських часів. Загальновідомо, що Путін – любитель східних єдиноборств, і його дії в Сирії відповідають багатьом принципам відповідної філософії, зокрема, про важливість рішучого удару, який нейтралізує сильні сторони опонента і підкреслює слабкі.

Але у всякої сили є межі. Росія не зможе перемогти, якщо під перемогою розуміти повернення режиму Асада контролю над основною частиною території Сирії. Максимум, що вдасться Путіну – гарантувати Асаду створення більш-менш надійного анклаву.

Але навіть цієї скромної мети досягти буде непросто, і обійдеться це недешево, оскільки ІДІЛ також стає все сильнішим. І це може дорого коштувати самій Росії: рано чи пізно терористи-смертники з'являться вже не в Анкарі, а в Москві.

Але головне питання полягає в тому, чи є підтримка режиму Асада для Путіна метою чи засобом для досягнення мети. Якщо правильний другий варіант – якщо Путін користується шаховою термінологією і продумує свої дії на кілька кроків уперед – то дипломатичний консенсус з подальшим зміщенням Асада можливий. Росія може підтримати таке рішення; Путін, зрештою, сентиментальністю не відрізняється. Він може погодитися на участь у процесі, який підкреслить роль Росії у визначенні майбутнього Близького Сходу.

Тим часом США і союзникам слід, з одного боку, вирівняти баланс сил у Сирії, надати істотнішу допомогу курдам і окремим племенам сунітів, створивши таким чином відносно безпечні анклави або кантони. З іншого боку, їм слід залишатися відкритими по відношенню до Росії та навіть Ірану. Мета – полегшити відхід Асада і створити уряд, який будуть приймати як мінімум алавіти і в ідеалі частина сунітів.

Цей процес може заробити Путіну певний престиж. Але це ціна, яку не шкода заплатити за припинення страждань сирійців і зменшення загрози ІДІЛ.

Переклад НВ

Copyright: Project Syndicate, 2015.
www.project-syndicate.org

Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію матеріалів Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.