22 сiчня 2017, неділя

Горизонт Піднебесної. Яке майбутнє чекає Китай

коментувати
Націоналізм загрожує стати ключовим джерелом влади для правлячої партії

Націоналізм загрожує стати ключовим джерелом влади для правлячої партії

Питання про майбутнє Китаю стало неминучим: уповільнення зросту економіки оголило інші проблеми. Наступні 30 років змінять країну повністю

Почувши вираз "два Китая", більшість згадає протистояння материкового червоного Китаю та Тайваню, що почалося в 1949 році. Спір вирішився на початку 1970‑х, майже всі держави погодилися з вимогою лідерів КНР визнати їх легітимним суверенним урядом Китаю. Надто вже великою та економічно значущою опинилася країна, щоб її можна було ізолювати.

Сьогодні виникає новий дискурс про "два Китая". І полягає він у тому, як розглядати Піднебесну: як сильну державу, у якої, незважаючи на тимчасові труднощі, є майбутнє, або ж як державу з серйозними структурними проблемами і незрозумілими перспективами. Думаю, незабаром ми побачимо два абсолютно різних Китая. Який же з них переможе?

До недавнього часу не було причин задаватися таким питанням. Китайська економіка більше трьох десятиліть росла неймовірними темпами (на 10 % щорічно). КНР посунула Японію з місця другої за величиною економіки світу. Китайська модель авторитарної ефективності здавалася привабливою багатьом країнам, що розвиваються. Особливо — на тлі розпочатої з США фінансової кризи 2008 року, що дискредитувала американську модель ліберального капіталізму.

Китай може перейти до агресивного зовнішнього курсу

Але тепер питання майбутнього Китаю стає неминучим. Офіційно економічне зростання сповільнилося до 7 %, але реальний показник, за різними оцінками, становить менше 5 %. Так, більшість зростаючих економік переживають щось подібне в процесі зростання та дорослішання. Але швидкість та масштаб змін застали керівництво країни зненацька, підігріваючи страхи щодо недостатнього росту для запланованої модернізації економіки.

У Піднебесній дійсно злякалися більш відчутного, ніж очікувалося, падіння. Це доводить липнева інтервенція, коли влада зупинила драматичну корекцію цін на фондовому ринку. Але потім додалася девальвація юаня, що означала, що процес відмови від ставки на експорт не такий успішний, як хотілося б.

Розмови про китайську модель змінилися розмовами про китайські реалії. Так, антикорупційна кампанія президента Сі Цзіньпіна все більше нагадує стратегію консолідації влади, а не спробу реформувати країну на благо суспільства. Китайські чиновники бояться приймати рішення, які згодом можуть стати приводом для кримінального розслідування.

До того ж загрозу розквіту держави в довгостроковій перспективі несе старіюче населення Піднебесної, небажані наслідки драконівської політики "одна сім'я — одна дитина". Відсоток дітей і пенсіонерів по відношенню до працюючого населення в найближчі роки істотно збільшиться, а, отже, витрати на охорону здоров'я та пенсії стануть серйозним навантаженням на бюджет.

Все очевидніше, що китайські лідери зацікавлені в економічному зростанні, якому сприяє капіталізм, але при цьому сподіваються уникнути його "неприємних" наслідків. Хочуть інновацій, які виробляє відкрите суспільство, але без притаманної такому суспільству інтелектуальної свободи. Але одне без іншого неможливе.

Деякі спостерігачі, побоюючись зміцнення Китаю, можуть зітхнути з полегшенням, дивлячись на його сучасні проблеми. Але подібна реакція недалекоглядна.

Уповільнення зросту КНР буде перешкоджати відновленню світової економіки. До того ж, в умовах кризи, Китай може перейти до агресивного зовнішнього курсу в спробі відвернути населення від економічних проблем та відсутності політичних свобод. Є підстави вважати, що саме цим викликані останні дії в Південно-Китайському морі. Націоналізм загрожує стати ключовим джерелом влади для правлячої партії, коли та не зможе більше хвалитися стрімким підвищенням рівня життя громадян.

США та іншим країнам слід показати Китаю, що подібні дії не залишаться без наслідків. При цьому дати зрозуміти, що готові прийняти Пекін в коло найсильніших економік світу, якщо той буде діяти відповідально і дотримуватися загальних правил.

І все ж ключові рішення належить прийняти самому Китаю. Уряду потрібно знайти баланс між своїми інтересами та правами громадян, між економічним зростанням та захистом навколишнього середовища, між ролями держави та ринку.

Вибір, який стоїть перед Китаєм, складний і неминучий. Закрити очі на серйозне суспільне невдоволення не вдасться. З упевненістю можна стверджувати лише одне: наступні 30 років будуть зовсім не схожі на попередні.

Copyright: Project Syndicate, 2015

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 28 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.