22 листопада 2017, середа

Захист від ідіотів

коментувати
Я переконаний: ті, хто вірить, що зміни потрібно проводити повільно, ризикують назавжди загрузнути в гнилому болоті

Тиждень тому я повернувся з Франкфуртського книжкового ярмарку. Найпозитивніше враження справила українська команда. Основний склад: молоді дівчата, які виграли конкурс на керівництво Арсеналом і Інститутом книги.

Поблизу російського стенду домінував зовсім інший типаж: чоловіки середніх років у костюмах і з животиком. Про одного з них мені розповіли потішну історію. Литовська команда в якості промо роздавала пиво. Росіянин намагався взяти відразу шість пляшок, але не зміг пояснити, чому так багато, адже знав лише російську мову, а молода литовка російською не розмовляла. В результаті знадобилася українка, яка змогла перекласти з російської на англійську і навпаки (зрештою, обидві сторони зійшлися на компромісі з трьох пляшок).

Молодий склад був і в грузинської команди, яка влаштувала акцію протесту біля російських стендів з гаслом Stop Russia. Спостерігаючи за тим, що відбувається на ярмарку, на фізичному рівні відчуваєш, як Україна відбилася від "русского мира" і дрейфує до іншого берега. Але до якого — залишається загадкою.

Враження посилюється після повернення додому. З аеропорту мене підвозив Ярослав Рущишин, відомий львівський підприємець, один з організаторів студентського голодування в 1990 році, бізнес якого намагалися закрити ще при Леоніді Кучмі. Серед тих, кому я довіряю в оцінці ситуації ділового середовища, він №1. На питання, чи є реальні зміни в правилах ведення бізнесу, він відповідає: "Різниця, як небо і земля. Якщо ти не увійшов у якісь схеми і незалежний від державних грошей, перешкод для чесного бізнесу практично немає. Що, звичайно, не заважає багатьом скаржитися, мовляв, ситуація погіршується, а решті суспільства нишком ненавидіти бізнесменів, що "жирують на народній біді".

Україна відбилася від “русского мира” і дрейфує до іншого берега, але до якого — залишається загадкою

Ярослав сказав одну важливу річ: коли Міхеїл Саакашвілі намагався організувати "прорив" на польському кордоні, представники нових партій, що спочатку підтримували його, відмовилися від дій, які, на їхню думку, були протиправними. Тобто в Україні з'явилися лідери, які мислять у рамках закону.

Очевидно, що всі ці явища нішеві. На зразок мого рідного Українського католицького університету: маленької інституції, що пливе проти течії, коли сама течія — масові державні вузи: і потонути не мають права, і плавати не вміють. І питання вже не в тому, "хто кого". Попередня влада в особі Дмитра Табачника намагалася нас закрити, як Кучма намагався задушити новий середній бізнес. Але знищити тих, хто пливе проти течії, не можна. Проблема в іншому — чи зможуть вони сформувати нову течію.

З цього приводу існують дві точки зору. Одна група експертів (включаючи новий звіт Chatham House Боротьба за Україну) вважає: Україна рухається в правильному напрямку, але рух не пройшов точку неповернення. Інша група говорить, що такої точки взагалі не існує. Кивають у бік Польщі або Угорщині: мовляв, всі думали, що це найуспішніші посткомуністичні економіки, але навіть там ми спостерігаємо розворот до авторитаризму. Тому Україні краще рухатися по траєкторії "повільно, але впевнено".

Я ж дивлюся статистику і бачу: незважаючи на політичну кон'юнктуру, польська та угорська економіки продовжують зростати, а прогнози їх зростання до 2020 року залишаються позитивними. Пригадуються слова Білла Клінтона "It's the economy, stupid". Політичні зміни можуть бути оборотними. Головне, щоб економіка нарощувала м'язи. В цьому випадку і політична система буде сприймати прихід до влади чергового ідіота не як вирок, а як нехай важку, але виліковну хворобу.

Все ж я переконаний: існує точка, пройшовши яку, країна стає захищеною від ідіотів. "Ідіотів" в ширшому значенні, оригінальному, як у Стародавній Греції, — девіантів. В даному випадку політиків, які прагнуть повернути все назад. Останні результати виборів і в Австрії, і в Чехії показують, що не тільки Польща і Угорщина, а й майже всі країни-спадкоємці Австро-Угорщини переживають прихід популістів до влади.

І Україна може приєднатися до цього клубу. Так, завжди знайдеться той, хто намагатиметься нас переконати в тому, що популізм — найгірший варіант. До того ж це загальноєвропейський сценарій. Але є одна деталь: більшість країн Європи вже захищені від ідіотів, а Україна — ні. Щоб моя думка стала більш зрозумілою, розповім байку улюбленого письменника Фелікса Кривіна. На подвір'ї лежать і окислюються два поліна. Одне —повільно, інше — швидко. Між ними відбувається такий діалог: "Щось ти дуже поспішаєш". "А чого тягнути? Раз — і готово". "Дивлячись як готово. Потрібно окислюватися повільно, у мене в цьому питанні досвід". Різниця між полінами проста: обидва окислялись, тільки перше — гнило, а друге — горіло.

Той, хто вірить у зміни повільним, еволюційним способом, ризикує знову опинитися в гнилому болоті.

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 27 жовтня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу    Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.