20 лютого 2017, понеділок

Нове домашнє завдання для України

коментувати
У країні відкривається чергове вікно можливостей. Важливість цього моменту гріх недооцінити

Добра новина: протягом найближчих місяців в Україні можуть все ж початися радикальні реформи. Їх провісником став приїзд Бальцеровича і Міклоша, візит яких готувався понад рік. Чому так довго? У мене є дві відповіді. По-перше, головною умовою називалася відставка Яценюка. По-друге, за цей час Порошенко збирав владу, щоб "продавлювати" реформи через Верховну раду й уряд. Власне, такий вигляд і мала угода між заїжджими реформаторами та президентською командою: перші готують реформи, другі — надають їм політичне забезпечення.

Якщо ця інформація плюс мої припущення правильні, то в Україні відкривається нове вікно можливостей. Чи призведе воно до успіху, прогнозувати не беруся. Але важливість моменту гріх недооцінити.

На цьому добрі новини закінчуються. Поганих новин, точніше чинників ризику,— більше.
По-перше, час. Радикальні реформи потрібно було проводити відразу після революції, коли суспільні очікування високі й люди готові йти на жертви. Зараз вже пізно обговорювати цей шанс. Після бійки кулаками не махають.

На соціальній ціні реформ паразитуватимуть ті, хто спить і бачить себе в президентському кріслі

По-друге, не можна виключати загрозу контрреволюційного реваншу, який, з огляду на розповіді, вже йде на найнижчих рівнях державної адміністрації на півдні та сході України.

По-третє, у радикальних реформ занадто висока соціальна ціна. Приїзд Бальцеровича в Україну вже називають страшною помстою поляків за Волинську різанину 1943‑го. На соціальній ціні реформ обов'язково паразитуватимуть ті, хто спить і бачить себе в президентському кріслі.

Так чи інакше, популізм може бути використаний як тактика приходу до влади. І тоді шанс знову буде втрачений. Оскільки радикальні реформи та популізм, як вода і вогонь, разом не вживаються.

Хочу зауважити, що пишу про чинники ризику не для того, щоб сказати, ніби в Україні реформи неможливі. А для того, щоб свідомо приймати загрози і, відповідно, мінімізувати їх.

На противагу ризикам у країни є можливості. І головна з них — організоване суспільство. Так, воно в меншості, але реформи ніколи не робляться більшістю. До того ж важлива якість цієї меншини. В Україні вона краща, ніж державна, але ще не оформила цю якість в нові політичні проекти — те, що я називаю третім Майданом. Поки громадянському суспільству вдається домогтися успіху лише партизанськими вилазками у владу — як це показує успіх системи закупівель ProZorro, але на систематичні повномасштабні операції воно неспроможне.

Популізм стане паразитувати не тільки на соціалці, але й нестачі інформації — поясненні сенсу та логіки реформ. На жаль, президентська команда не вміє або не хоче спілкуватися із суспільством, вважаючи за краще робити все тишком. Тому там, де не допрацьовує держава, до діла слід взятися суспільству. Першою чергою медіа або ж одиначкам, яких тепер російською називають "ломами" (лідерами громадської думки).

Йдеться не про підтримку президента або якоїсь партії, а про формування такого суспільного настрою, за якого будь-яка політична сила заради успіху, хоче вона того чи ні, буде перемикатися на реформаторський регістр. А це означає серед іншого вивчення мови — мови, де менше Бандери чи Сталіна, а більше Кейнса або Гаєка.

Ще одним викликом є формування нового суспільного договору. У Несторівській групі ми використовуємо таку метафору: якщо Україні судилося змінити траєкторію розвитку та пересісти на реактивний літак, то його пасажири мають подбати про тих, хто залишився на землі. Інакше вони почнуть руйнувати аеропорти (аналогія з Донецьким — більш ніж очевидна).

Інакше кажучи, нам потрібно говорити про те, як пом'якшити ціну реформ. В цьому разі слід вимагати, щоб держава залишила хоча б мінімальні соціальні програми, наприклад, доступ до хорошої освіти для обдарованих дітей з бідних сімей або медичне обслуговування для тих, хто живе на одну пенсію.

Крім того, ціну цих реформ повинні доплатити ті, хто найбільше ними користується,— бізнес. Окремо слід говорити про олігархів. Держава може надати їм амністію за умови, що вони витратять частину своїх капіталів на соціальні проекти.

І, нарешті, потрібно спонукати наші церкви бути більш християнськими. Адже Христос прийшов у цей світ перш за все заради "принижених і ображених".

Можливо, я щось пропустив. І не факт, що всі заходи допоможуть. Але, як ми знаємо, немає універсального способу захисту від ризиків. Успішна тактика полягає в лінії оборони, побудованій із валів і стін, штурм яких вичерпає сили противника. І тим самим збільшить шанси на його поразку та нашу перемогу.

Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 24 червня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.