4 грудня 2016, неділя

Кінець початку для України?

коментувати
Маю невеличку надію, що боротьба з корупцією в Україні тільки починається і ми не дамо ввести себе в оману, перемикаючи увагу на тих, хто дійсно з нею бореться

Українці — одна з найосвіченіших націй у світі. Наша Вікіпедія розвивається динамічніше за своїх мовних сестер, так само швидко в країні зростає і використання інтернету. Але що дійсно вражає — за всіх цих показників ми відмовляємо нашому мозку в праві побачити за деревами ліс.

Свіжий приклад — скандал навколо квартир депутатів Сергія Лещенка та Світлани Заліщук. Історія подається як відкриття року: виявляється, наші борці з корупцією самі корумповані!

На ці гучні заяви хочеться відповісти питанням: а хто в Україні не корумпований? Два з половиною роки тому я працював у комісії з виборів директора Антикорупційного бюро. До фіналу дійшли чотири кандидати. На заключному етапі з'ясувалося, що мій особистий фаворит (він звучав краще і переконливіше говорив) складав свою декларацію чотири рази: то він нібито забув вписати ще один будинок, то ще одну ділянку, то ще одну машину. Після цього я вже нічому не дивуюся.

Корупція — наш стиль життя. Є дослідження, що показують: серед колишніх комуністичних країн корупція нижча у тих, що були частиною Габсбурзької, а не Російської імперії. Хоча це правило не поширюється на мою рідну Галичину. Вона вражена з голови до ніг. Як каже владика Борис Ґудзяк: "Хто у нас не святить паски і не дає щодня хабара?"

Україна — як п'яне весілля: тільки там всі танцюють, а в нас — корумпуються

Україна — як п'яне весілля: тільки там всі танцюють, а в нас корумпуються.

Навіть більше: наша корупційна кількість переросла в якість. За словами Джорджа Сороса, українці досягли майже неможливого — навіть хабарництво змогли зробити нечесним. У кожного є приклади, коли у нього або у друга або родича брали гроші, але так і не зробили того, що обіцяли.

Тож навіщо грати в окремі приклади? Ми, повторюся, є однією з найосвіченіших націй. Але диплом вишу не дає нам мінімуму конкурентоспроможних знань. В результаті ми переплачуємо за зіпсований і непридатний до споживання продукт.

Я не буду з'ясовувати, чому корупція так глибоко в'їлася в нашу шкіру. Бракує конкретних досліджень, а без них спекулювати на цю тему не хочеться. Підкреслю лише одне: ціна корупції для нас дуже висока. Це наша бідність. Бідність, яка вимірюється тривалістю життя. Показник якої надзвичайно низький, особливо серед чоловіків, що живуть в середньому на 10 років менше, ніж середньостатистичний європеєць.

Це все банальні приклади. Але їх варто повторювати. Інакше ми не зрозуміємо масштабів національної катастрофи. Бо якщо б зрозуміли, то Юлія Тимошенко, "хрещена мати" української корупції, не лідирувала б зараз у соціологічних опитуваннях як кандидат у майбутні президенти. А ми не атакували б Лещенка та Заліщук тільки за те, що кожен день робить кожен з нас: намагається заробити або утримати гроші не зовсім прозорим шляхом. Лещенка й Заліщук потрібно оцінювати не за тим, чим вони схожі на нас (адже ми всі корумповані), а за тим, чим вони відрізняються від нас, намагаючись організувати політичний антикорупційний тиск "знизу".

Але навіть якби Лещенко і Заліщук виявилися корумпованими, як і мій фаворит на посаду директора Антикорупційного бюро, боротьбу з корупцією потрібно починати не з них. А з вищих ешелонів влади — президента і його оточення. Слова, які приписують Лі Куан Ю, зараз в Україні знають майже всі: “Почавши боротися з корупцією, насамперед ув'язніть трьох друзів. Ви знаєте, за що, і вони знають, за що". Петро Порошенко, представляючи в червні 2014‑го тоді ще нового генпрокурора Віталія Ярему, навіть назвав цю цитату своєю улюбленою. Відтоді країна застигла в очікуванні трьох ув'язнених друзів. Поки не побачу хоча б одного з них, не повірю, що у нас почалася боротьба з корупцією.

У цієї колонки немає кінця. І бути за визначенням не може. Бо справжня боротьба із корупцією у нас зараз тільки може початися. Доказ — суспільні настрої, що ставлять антикорупційну реформу пріоритетом №1 для влади. А тому кожен, хто дереться нагору, просто зобов'язаний реагувати на ці настрої.

У зв'язку з цим у мене лише одна надія, дуже скромна. Надія на те, що, як казав Черчілль, це ще не кінець і навіть не початок кінця, а кінець початку. За умови, звісно, що ми не дамо ввести себе в оману, перемикаючи увагу з боротьби проти корупції на боротьбу з борцями проти корупції.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 30 вересня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.