18 листопада 2017, субота

Як Україна втрачає свій шанс

коментувати
Україна має проблему останнього кілометра. Ми пройшли дуже велику відстань, і нам залишився лише кілометр до кінця. Ми майже там. Але «майже» не рахується

Колонка записана під час виступу Ярослава Грицака в рамках проекту НВ Діалоги про майбутнє

На сьогодні немає жодної успішної країни, яка б колись була неуспішною, невдалою, нерозумною. Всі країни пройшли через революцію. В Англії революція тривала 50 років, у Франції – 70-80. Про Німеччину жартують, що їй знадобилося сто років, аби дійти до більш-менш нормального стану.

Революція є неминучим станом і реакцією на рентоорієнтованість, яка колись була нормою. Всі суспільства були rent seeking (рентоорієнтованими – НВ).

Rent seeking є нормою. Бідність є нормою. Корупція є нормою. Принаймні, так було до останніх двохсот років. Лише за останні 200 років з'явилися режими, які сказали: «Ні, це не норма, потрібно щось робити». В цьому контексті й почалися революції — як спроби подолати rent seeking.

Революція – це створення шансу. Шансу подолати rent seeking, змінити економіку і суспільство політичними, радикальними методами.

Головною умовою перемоги революції є прихід політичного класу, який має політичну волю різко змінювати правила гри

Але більшість революцій були невдалими, лише декільком революціям вдалося досягти своєї мети. Більше того, деякі країни пройшли через декілька революцій — однієї виявилось замало. В середньому такі фундаментальні зміни займають 50 років. І ми, Україна, знаходимось в цьому процесі.

Революція створює шанс. Питання в тому, чи вдається ним скористатися. Частіше ним не користуються.

Головною умовою перемоги революції є прихід політичного класу, який має політичну волю різко змінювати правила гри. Тобто проблема не з більшістю, а з меншістю: чи є у неї політична воля робити зміни і чи вона розуміє логіку цих змін.

Якщо виходити з того, що революція створює шанс, то моя оцінка ситуації в Україні така: ми втратили цей шанс після Помаранчевої революції, і є відчуття, що ми втрачаємо його сьогодні. Економіст Олег Гаврилишин, як на мене, показує дуже важливу закономірність: ті революції, які приводять до швидких реформ, мають меншу соціальну ціну. Там, де реформи відкладені, там більші соціальні наслідки. Де реформи відкладені, там довше зберігається rent seeking система і там є більші шанси для утворення олігархічного класу. На жаль, Україна є класичним прикладом цього випадку. І якщо прослідкувати за ходом реформ в Україні за останні три роки, складається враження, що ми свій шанс втрачаємо. Реформи майже припинились.

Україна, на маю думку, має проблему останнього кілометра. Ми пройшли дуже велику відстань і залишився лише кілометр до кінця. Ми майже там. Але «майже» не рахується. Щоб відбувся перелом, потрібно перетнути «майже», перетнути точку неповернення.

Діалоги про майбутнє - цикл лекцій відомих економістів, успішних бізнесменів, викладачів, істориків і мислителів НВ. Усього в рамках проекту відбудеться 7 лекцій про світ, освіту, економіку та саморозвиток. Наступна лекція - 21 вересня. Детальна програма тут.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.