23 червня 2017, п'ятниця

Багатство - не порок

коментувати
Чи може перемога над олігархами розглядатись як елемент встановлення соціальної справедливості

"Народ виживає, а у них вілли, яхти, гроші в офшорах."

Який українець не бажає розкуркулити олігарха? Адже відновити соціальну справедливість так просто - забрати і поділити! Просто це чи ні - питання другорядне, але чи буде досягнуто таким шляхом головної мети?

Проблеми соціальної справедливості та нерівності в суспільстві не нові. Вони актуальні завжди, але в тяжкі часи їх голос звучить гучніше. Якщо ще рік або два тому жваво обговорювали податок на розкіш і спроби об'єднати олігархів задля виводу країни з кризи, то сьогодні частіше лунають заклики до швидкої деолігархізації як необхідного кровопускання в лікуванні "хворого" суспільства. І одна річ, коли таку риторику спостерігаєш в постах "інтернет-тролів", і зовсім інша - у виступах чи блогах суспільних діячів, філософів, політологів. Яскравий приклад – Сергій Дацюк у тексті «Конструюємо партію нового типу»: "Ніколи олігархи добровільно свою економічну та політичну монополію не віддадуть... Кажу прямо і відкрито – щоб перемогти олігархічну політику потрібно громадськості силовим чином забрати ресурси у олігархів і під громадським контролем направити ці ресурси на громадську політику нового типу. Спокійна і тривала політична конкуренція громадськості з олігархами – це ілюзії. Самих олігархів не варто знищувати фізично – їх потенціал потрібно перенаправити за кордон: хай конкурують на зовнішньому ринку, а не створюють монополії на внутрішньому".

Чи може перемога над олігархами розглядатись як елемент встановлення соціальної справедливості? Правильно поставлене питання завжди містить в собі відповідь. Визначимо основні поняття. Соціальна справедливість - це вільний і рівний доступ до влади і ресурсів, рівновага в обміні та однакові правила гри для всіх членів суспільства. Хто ж такі олігархи? Олігархи - це багатії, що зробили свій капітал на користуванні державним майном та корупційних зв'язках з владою. Першим словом у визначенні олігархів є "багатії" і лише частина суспільства приділить увагу словам після коми, де вказано як вони ними стали. Натомість, така "неуважність", як підказує історія, обіцяє багато проблем не тільки олігархам, а й всім іншим, хто потрапляє в категорію "багатії". Так вже склалось - не люблять їх у нас.

Який українець не бажає розкуркулити олігарха? 

Якщо розглядати багатство, точніше, його вартість, через призму теорії граничної корисності, то об'єкт обмеженого обсягу, який немає корисності, немає й ціни, бо його ніхто не купує. Відповідно, особа, що має дохід і статок вище середнього рівня, створює більше корисності за інших, а багатій є найбільш ефективним і корисним для суспільства індивідом, адже створює багато корисної вартості (корисних речей і послуг), за яку залюбки платять інші члени суспільства. За умов досконалої конкуренції таке твердження не викликає сумніву, але навряд чи ми знайдемо хоч одного олігарха на ринку з досконалою конкуренцією.

Мотивація олігарха мало відрізняється від мотивації будь-якого іншого підприємця. Отримання прибутку є рушійною силою до дії для них обох. В цілому, навіть дії з отримання прибутку у них будуть однакові - це комбінування всіх доступних їм факторів виробництва таким чином, щоб максимізувати прибуток. Різниця лише в тому, що на вільних ринках доступ до факторів виробництва також вільний, а на ринках з обмеженою конкуренцією - ні. Відповідно, в неконкурентному середовищі доступ до факторів виробництва є важливішим за ефективність їх використання. І все б нічого, якби від такого "перекосу" не страждали споживачі і, загалом, все суспільство, через неможливість досягнення максимально можливого рівня суспільного добробуту (багатства).

"Найбільша нерівність виникає не завдяки вільному ринку, а через брак вільної конкуренції, зокрема завдяки втручанню держави, - пише В.Дубровський. - Суспільство обмеженого доступу" з привілеями для одних та обмеженнями для інших є тим сприятливим середовищем, де народжуються та зростають підприємці-олігархи. Ось чому, олігархи не є джерелом проблеми, а є лише її наслідком. Ми (українці) ж більше цікавимось отриманням доступу до ресурсу ("силовим чином забрати ресурси у олігархів"), його перерозподілом ("під громадським контролем направити ці ресурси на громадську політику нового типу") та створенням зон обмеженого доступу ("їх потенціал потрібно перенаправити за кордон: хай конкурують на зовнішньому ринку, а не створюють монополії на внутрішньому"), аніж причинами виникнення нерівних умов. За такого підходу ми не змінюємо правил гри, а лише змінюємо гравців.

Якщо нам і потрібно перейматись перерозподілом, то сконцентруватись необхідно на найбільш важливому для індивідуального та суспільного добробуту об'єкті - продукті людської праці. Особливо, на тій його частині, що перерозподіляється між членами суспільства через податки. Будь-яка інша нерівність стосується зазвичай обмеженого кола осіб, навіть, якщо воно досить широке, тоді як нерівність в податках завжди стосується всіх одразу. Нерівність в оподаткуванні є найбільшою соціальною несправедливістю, адже одночасно створює нерівний доступ до влади і ресурсів та неоднакові правила гри для всіх членів суспільства, знищуючи рівновагу в обміні. Причини і наслідки такої ситуації чудово ілюструють слова італійського економіста, соціолога Ахілла Лоріа: "Фінансове (державне - прим. авт.) господарство є виробництвом суспільних послуг (товарів) і необхідно застосувати до цього товару загальні закони вартості, які дадуть відмінний результат в різних економічних формах: досконала конкуренція та монополія. В умовах досконалої конкуренції податок буде рівний ціні суспільних послуг, які споживаються його платником, і він буде далі пропорційним чи прогресивним, відносно того, чи буде ціна суспільних послуг, що вимагаються платником, рости пропорційно чи більш як пропорційно до його доходу.

При обмеженні вільної конкуренції (монополії) відбувається відповідна зміна закону, що керує кількістю та вартістю суспільних послуг. Привілейовані класи покладають на робітничий клас (непривілейовані класи - прим. авт.) найбільшу частину податкового тягара... коли один суспільний клас визначає суспільні видатки і має з цього вигоду, а інший - дає кошти на їх оплату. Тут суспільні послуги - безкоштовні для тих, хто їх встановлює, і їх обсяг, відповідно, може бути безмежно розширений за свавілля законодавця." Як бачимо, і тут обмеження конкуренції є першопричиною виникнення нерівності, де за відсутності арбітра, переможець визначає правила гри, тоді як за умов вільного ринку конкуренція є найкращим арбітром.

Отже, відповідь на питання, поставлене на початку, однозначно, "ні". Боротьба з олігархами та їхнім впливом на політику й економіку є марною, доки в суспільстві бажання перерозподілу домінує над бажанням "вільного доступу". Соціальна справедливість можлива лише за умов вільної конкуренції і ніякий перерозподіл влади і ресурсів не замінить її відсутність. Тому, Україна повинна продовжити здійснювати поступ в сторону лібералізації суспільного життя, а протекціоністська політика держави має зводитися лише до захисту конкуренції на своїй території.

Податкова реформа є нагальним і найважливішим кроком на шляху побудови ліберального суспільства вільного доступу та основою відновлення соціальної справедливості в країні. Вона має бути спрямована на стимулювання конкуренції через загальність та рівномірність податкового обтяження всіх платників податку пропорційно їх доходу.

Коли ж успіхи в боротьбі за вільний доступ до ресурсів і влади переродять її в рух за вільний доступ до якісних знань,  як основи конкурентоспроможності в сучасному світі, тоді можна буде констатувати, що українське суспільство перейшло на вищий щабель еволюції і вже ніколи не скотиться до сьогоднішнього рівня.

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Олександр Грапенюк   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.