24 липня 2017, понеділок

Жертви пропаганди. Що у нас спільного з росіянами

коментувати
Якщо ми й справді хочемо довести свою перевагу над кимось, робити це варто було б точно не шляхом глузування та осуду

«ПТН-ПНХ». Саме такий напис у величезній кількості красується на самотньому стовпі якраз у гущі Голосіївського лісу. Це місце, яке вважається одним з найбільш енергетично сильних в Києві. І Голосіївська пустинь, і унікальна купіль, і цілющі джерела – словом, те, що має наповнювати зсередини і відволікати від мирської суєти. Та ба. Навіть тут вдалося знайти поверхню, придатну для вираження нелюбові до російського президента.

Після анексії Криму і початку війни в Донбасі ненависть до Росії загалом і до глави держави безпосередньо розрослася до катастрофічних масштабів. Бойкот товарів виробництва РФ, популяризація української мови та культури, чорні списки для російських артистів – все це, звісно ж, цілком логічна реакція на агресію держави, що вчинила замах на нашу територію.

Разом з тим, іноді навіть антиросійщина може бути надмірною. Вряди-годи я вмикаю телевізор. По одному каналу показують відомі Вєсті Кремля – передача, повністю присвячена тому, «че там у москалей». Перемикаю на інший канал – там ціла програма нібито журналістських розслідувань з присмаком «сенсація» і закадровою музикою, що додає особливу атмосферу загадковості. І передача, повністю присвячена якомусь «пакету Ярової» і законодавству Російської Федерації. Все це – ввечері, у вдалий час, тоді, коли вся родина збирається біля телевізора за вечерею, або – якраз після неї.

Потім я заходжу в Facebook. Скільки не налаштовуй стрічку, як ретельно не відфільтровуй, вони все одно якимось дивом потрапляють у «новини» у ФБ. Люди, які шерять посилання на сумнівні сайти про пластичні операції Путіна, постять щось про черговий виступ Ані Лорак в Москві, інтерв'ю з Ліхутою і Повалій і цитати Володимира Жириновського. Ці ж люди додають в незрозумілі відкриті групи, де тиражують новини подібного характеру з неймовірною частотою.

Пам'ятаєте історію з нянею в Москві, яка відрізала голову маленькій дівчинці і ходила з нею по вулиці? Тоді цей кричущий випадок зняли з ефірів російських телеканалів, мотивувавши тим, що «згори» надійшла відповідна вказівка. Натомість жителі РФ щодня отримують через свої телевізори дозу «бандерівщини»: сюжети про те, як «карателі з ЗСУ обстріляли мирний Донбас», про катастрофічно низький рівень життя в Україні, кризу через громадянську війну на Сході» тощо. Ми сміємося: от дурні росіяни, своїх проблем немає, чи що. Тільки і обговорюють, що Україну. А того, що під носом, зовсім не бачать. Ми дивуємося: як вдало цей самий ПТН пудрить мізки своєму населенню, відволікаючи увагу людей від того, що їхня власна країна десь на шляху до великого краху.

Але повернімося до Вєстєй Кремля та іже з ними. Хіба це не те ж саме? Виділяти ефірний час на центральних телеканалах країни для того, щоб показати, як погано живеться в сусідній Росії, висміяти безглуздого «нечемного» сусіда, виставити в незручному і дурному світлі – це той самий пропагандистський елемент, який грає не на руку нам самим. Адже незмінно виникає та само думка: «У нас що, немає своїх проблем?». Немає війни в Донбасі, забраного Криму, паювання годівниць у владі, псевдолюстрації, немає корупції – великої та дрібної, немає хворих дітей, незаконних забудов, скандалів у політиці і підвищення цін, полчищ інвалідів АТО, які потребують реабілітації, сімей, що залишилися без батька, ні «безкоштовної» медицини «безкоштовної» освіти. Адже про все це можна було б зняти сотні сюжетів, якими на раз-два заб'ється ефірний час передач на кшталт Вєстєй Кремля.

Уподібнюючись ворогові, ми стаємо беззахисними і слабкими

Поки ми сміємося над тим, як легко піддаються маніпуляціям наші недружні сусіди, ми з вами самі непомітно стаємо жертвами такої ж пропагандистської війни. Тієї ж пропаганди, яка замилює очі, але не дає ні краплі конструктивної інформації.

Для чого це потрібно? Висміюючи противника, акцентуючи увагу на його слабкі сторони – фізичних і інтелектуальних, ми начебто повинні штучно возвеличитися самі. «Подивіться, які вони дурні. Ми – не такі!» - ніби говоримо ми, вірячи, що «у нас краще, ніж у них». Приблизно так само думають і вони.

Намагаючись здолати ворога на полі бою, ми дуже просідаємо в інформаційному полі. Так, у нас, за ідеєю, є Міністерство інформації, яке мало би сприяти вирішенню інформаційних конфліктів, боротися з проросійською пропагандою і піднімати дух українців з допомогою правильної інформаційної політики. Але воно цього чомусь не робить. Так, у нас є безліч різноманітних ЗМІ, які, ймовірно, могли б знімати більше про те, що відбувається у нас.

Але такий неуспіх. Що б ти не писав, які б не знімав сюжети, все одно знайдуться люди, які будуть продовжувати шерить пости про «зраду Ані Лорак» і дивитися Вєсті Кремля. І тихо сміятися над безглуздими ватниками, які свято вірять у все, що їм підносять в телевізорі. І щиро вважати, що вносять свою лепту, формуючи «негативний імідж» для країни-агресора. Країні-агресору ж це байдуже – адже снаряди як летіли, так і летять.

Відома приказка свідчить: «У чужому оці порошинку бачимо, а в своєму – і колоди не помічаємо». Замість того, щоб, як казав один відомий президент, «пропагадувати Україну» і українське через ті ж і соцмережі і медіа, ми лаємо інших, ніби заплющуючи очі на те, що лежить тут, у нас, на поверхні. Це тільки так здається, що ці «очі» закриваються на кілька хвилин – поки триває передача або пишеться якийсь пост в ФБ. Насправді ж, цього вистачить, щоб морально дати задній хід.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.