23 листопада 2017, четвер

Торт, війна та стипендії

коментувати
Чи можна порівнювати навчання та війну в період, коли у країні мають місце активні бойові дії?

«Гроші на стипендії, а не на війну», - це гасло зробило інформаційну картину вчорашнього вечора. Група молодих людей, як пізніше з'ясувалося - активісти організацій Соціальний Рух і Пряма Дія, кинули торт в замміністра фінансів Сергія Марченка з метою опротестувати скасування стипендій для студентів.

Інцидент активно обговорюється в соцмережах і виглядає такою собі палицею з двома кінцями. На одному - студенти з небагатих сімей, яких позбавляють звичних засобів на існування під час навчання у виші. Їх можна зрозуміти, адже для багатьох стипендія довгий час залишається основним джерелом доходу - якщо батьки небагаті, дитина сама з провінції, а роботу ще не знайшла з якоїсь причини. Я вчилася на контрактній формі та намагалася заробляти, як виходило, з першого курсу інституту. Але якщо уявити, що я вчуся на бюджеті, і у мене раптом забирають стипендію - я б теж обурилася. Як мінімум, з несподіванки.

На іншому ж кінці цієї палиці рясніє гучний слоган, обраний активістами зазначених організацій для своєї акції. Чи доречно зіставляти навчання і війну в період, коли в країні йдуть активні бойові дії? Чи коректно обирати між одним і іншим, коли у нас відрубали шматки державної території? Навряд чи учасники акції думали про відповіді на ці питання перед тим, як кидатися тортом. Тим часом, слоган дуже образив тих, хто займається збором грошей для військових. Такі люди, на відміну від безладних малолітніх активістів, як ніхто інший знають, як важко дістається кожна копійка. Сказати волонтерам, які збирають ці гроші, військовим, які днюють і ночують в окопах, і матерям, які особисто купували своїм синам форму і амуніцію, бо держава нічого не дало, фразу, що гроші краще спрямувати «не на війну» - дуже сильний удар під дих.

Не можу не звернути уваги і на форму самовираження - торт. Батьки з дитинства вчили мене, що не можна розкидатися їжею. А хлібобулочні вироби ніколи не викидали на смітник - краще згодувати птахам, ніж відправити хліб на смітник. Саме тому мені важко повірити, що справжній бідний студент, який не зможе прогодувати себе без стипендії, буде розкидатися їжею направо і наліво.

Мені важко повірити, що справжній бідний студент буде розкидатися їжею направо і наліво

Подібну акцію можна назвати як мінімум неетичною по відношенню до конкретної групи людей - тим, хто прямо або побічно відноситься до війни. І таку неетичність можливо було б списати на юний вік, незміцнілий світогляд і відсутність життєвого досвіду у учасників акції. Мовляв, що з них візьмеш, молоді-зелені. Але насправді проблема ховається зовсім не в торті, а набагато глибше.

На жаль, так склалося, що в нашій країні є така робота, як «професійний провокатор» - назвемо цих людей так. Протести були всюди і завжди - від Революції на граніті до Євромайдану. І на кожному з таких людей був сегмент тих, хто вийшов за ідею, і ті, хто вдало притусувався до ідеї в надії заробити на цьому грошей. Як правило, такі люди мають налагоджені схеми роботи, часто працюють за ширмою громадських організацій і некомерційних проектів, а насправді фінансуються з кишень конкретних людей і під конкретні проекти. На такому «ринку» зазвичай миготять одні й ті ж прізвища та назви організацій - усі добре один одного знають. Нерідко в якості нешкідливого фасаду можуть виступати і студенти з акціями протесту проти дій Міносвіти - подібні випади миготіли у пресі і за часів Дмитра Табачника. Але за цією ширмою можуть стояти цілком собі дорослі люди, що створюють певну картинку - провокацію. Найстрашніше тут - те, що багато в чому такі люди не вміють робити нічого, крім провокацій. Вони не пристосовані до реального світу і заробляють гроші так, як звикли. Іноді це «вистрілює», іноді - ні. Приклад тому - меседжі про свавілля спочатку міліції, тепер - поліції, де учасники якої-небудь акції кричать, що міліція по-звірячому їх б'є. Насправді ж, дуже часто це - просто навмисна провокація, яка полягає в тому, щоб спочатку створити проблемну ситуацію, а потім поскаржитися, що за неї хочуть, наприклад, заарештувати, здавалося б, ні в чому невинних людей. Робиться це для «картинки», де міліція буде грати роль лиходія, а «громадські діячі» - невинної жертви.

Переломним моментом для персон такого роду став, наприклад, Євромайдан. Тоді, як і в будь-якому іншому великому протестному русі, багато хто з них знайшли себе, вдало вписалися у вир подій і гармонійно доповнили загальну канву. Коли вдалося змінити владу, деякі такі люди, ще вчора - «ватажки дворянства», навіть успішно пролізли в новостворені держструктури в вигляді якихось радників або помічників тодішньої влади. Коли ж Майдан зі звичної форми протесту - мирного стояння в наметах в центрі столиці - перетворився на криваве місиво з реальними смертями, тут вже, звичайно, стало не до спекуляцій. Перетасовки у владі, початок війни, анексія Криму, позачергові вибори - все це стрімко повернуло колись досить пасивне життя країни з низькими зарплатами, постсовковими звичками, «продажними ментами» і чиновниками, що змінюють один одного на постах, як карти в одній і тій же колоді , в інше русло. І з провокаціями довелося почекати, щоб подивитися, куди все ж таки приведуть ці зміни.

Я не буду стверджувати, що за профспілкою Пряма Дія і за Соціальнім Рухом обов'язково стоять ті самі «професійні провокатори», які очухалися від тимчасового летаргічного сну. Але запитайте у студента будь-якого великого вишу нашої країни - того ж Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, в якому вчилася я, з якими проблемами вони стикаються за час навчання усі ці роки. Проблеми - є. Але про них чомусь мовчать, захищаючи тільки очевидний, грошовий еквівалент навчання - стипендію.

Я не буду вдаватися в роздуми на тему «кому це вигідно» і «яка мета» - просто звернути увагу на проблемну ідею зі стипендіями або розгойдати інформпростір для чогось іншого. Не знаю, чи можна вважати акцію з тортом дзвіночком про повернення «професійних провокаторів», бажаючих зайняти свої позиції в масмедійному просторі і грати ролі Робін Гудів, рятуючи бідних від багатих. Я не цікавилася, чи дійсно Пряма Дія зараз працює одна, або хтось дає їй ідеї. Але я точно знаю - те, що працювало при «авторитарному правителі Януковичі» і при «папередніках» в країні, де не було війни, де на місці був Крим, а Донбас був цілісним і цілим регіоном, вже не буде працювати зараз. Навіть якщо ця акція з тортом і правда була щирим душевним поривом активістів і студентів, а меседж «гроші на стипендії, а не війну» - і правда їх особисте переконання, мені не хотілося б, щоб ці люди отримали хоч копійку з державного бюджету. Навіть якщо цей виступ - просто дитяча спроба звернути на себе увагу, я б не хотіла, щоб в результаті вони домоглися свого такими месседжами. Сьогодні не час для провокацій - ні для аматорських, ні для професійних.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.