21 жовтня 2017, субота

Чому війна - це "десь далеко"

коментувати
На третій рік війни ми навіть не почали розв'язувати проблему інформаційного вакууму, в якому досі живуть багато людей

Учора в соцмережах розлетілося відео зі зборів в Павлограді, на якому чоловікові, який розмірковує перед мікрофоном про те, що в Україні - громадянська війна, з розмаху зацідили по пиці. Предметом обговорення на зборах було перейменування провулка Чкалова в честь Андрія Михайленка - бійця, загиблого в АТО. Одні городяни завзято підтримували перейменування, інші ж голосно нарікали, що вони проти.

Випадок у Павлограді прекрасно ілюструє ситуацію в нашому суспільстві загалом, яка існує протягом останніх двох років. А саме - протистояння думок щодо такого явища, як війна.

Те, що комусь здається цілком очевидним, іншим вбачається зовсім інакше. Це мені як журналісту очевидно, що війна - ось вона, і вона нікуди не зникала весь цей час. Це мої колеги, які два роки висвітлюють події в Донбасі, розуміють, що війна тут. Це мої друзі - молоді люди з активною життєвою позицією, читають новини і цікавляться тим, що відбувається в світі. Це моя стрічка в Facebook, яка зараз переважно складається з колег, політиків і політичних експертів, громадських активістів, військових і волонтерів, так чи інакше живе війною. Це сім'ї, в яких сини або чоловіки повернулися додому покаліченими або не повернулися взагалі, розуміють, що значить слово «війна».

Але давайте зробимо пару кроків назад і обернемося. Роззирнемося на всі боки, щоб побачити, чим живуть інші. Ті, для кого війна - це інше, паралельний простір.

Найпростіший, але яскравий момент, який ілюструє ставлення людей до того, що відбувається в нашій країні сьогодні - це салюти. Вони нікуди не поділися. Протягом усіх цих двох років феєрверки, які голосно вибухають в ночі, повсюдно чути й у центрі, й у спальних районах Києва. Я часто бачу, як їх запускають у мене - в спальному районі столиці. Іноді - практично під вікнами. І якби ж то ще якийсь Новий рік. Ні. Дуже часто салюти - це розвага для нетверезої компанії, яка вирішує повеселитися після півночі, розриваючи тишу ось цими залпами.

Найяскравіший момент, який ілюструє ставлення людей до війни - це салюти

І знаєте, що найстрашніше? Коли намагаєшся пояснити цим людям, чому так не можна робити, стикаєшся зі щирим нерозумінням. Доводиться терпляче розкладати по поличках, чому залпи від салютів не в усіх асоціюються зі святом, чому для когось це все ще прикольно, а інші інстинктивно лягають на підлогу. Чому діти переселенців в дитячому саду від гучних звуків ховаються під ліжко.

Недалеко від мого будинку, просто на зупинці громадського транспорту, десь півроку тому поставили кіоск з піротехнікою. Не знаю, хто у них скуповується - щоразу, коли проходила повз, бачила там тільки продавця. Але періодично на дитячому майданчику під вікнами тепер зустрічаються якісь хлопчики-підлітки, які підпалюють петарди і кидають їх, наприклад, у смітник. Мало того, що вибухає голосно - може ще й спалахнути. Але вони теж не розуміють, чому так не можна. Їх не навчили.

Але це - Київ. Столиця України зрештою. Велике місто, де був Майдан, де квіти і портрети на Інститутській все ще нагадують про непоправне, де в автобусах разом з «оплатіть проїзд» вмикають запис про збір коштів на потреби героїв АТО і їхніх сімей. Де на кожному розі є якесь нагадування про війну.

Давайте від'їдемо далі. Кудись за Захід. Наприклад, на Закарпаття. У дрібних містечках чи селах ритм життя кардинально відрізняється від столичного. Не тільки тим, що тут менше машин, не настільки відчутна буденна метушня і практично відсутні похмурі урбаністичні пейзажі. Іноді здається, що час тут завмер. Багато хто, як і раніше, живе своїм життям, не особливо цікавлячись чимось, що перебуває за межами їхнього населеного пункту. Бо це все - далеко. Все ще не пахне війною і в невеликих курортних селищах десь на півдні країни. Там, як і раніше, влаштовують дискотеки з хітами 90-х, співають в караоке «Белые розы», ніколи не чули про бойкотування російських товарів і не обговорюють політику всім салоном автобуса.

Незважаючи на щоденні зведення з АТО про кількість поранених і загиблих за минулу добу, на чергову хвилю демобілізації, на наплив переселенців і регулярні прощання з бійцями на Майдані, у багатьох в нашій країні все ще зберігається ілюзія того, що війна - десь не тут. Так, ці ілюзії розвіюються. Для цього достатньо було б побачити своїми очима мертвий, ніби випалений і сонцем, і війною Донбас, подивитися в очі бійцеві, який повернувся звідти, почути історії від тих, хто втік, назавжди кинувши там свою домівку. Однак більша частина людей з тієї, паралельної реальності, починає щось розуміти лише тоді, коли це стосуватиметься безпосередньо їх самих. Не сперечаюся, є і ті, хто навмисно убезпечує себе від негативу, намагаючись не занурюватися в новини. Але і це дуже часто - лише до певного часу.

Прагнучи знайти правду, ми дуже часто доходимо до крайнощів. І це - чергове протистояння. З одного боку ми бачимо тих, хто не хоче вникати в суть або вважає війну «роздутим» через ЗМІ поняттям, політичною маніпуляцією і штучно створеною проблемою. Сюди ж, напевно, можна віднести і чоловіка з Павлограда, якому зацідили в обличчя - він теж впевнений, що ця війна «громадянська». Але і на протилежному боці теж часто трапляються перегини. Це коли в тему і не в тему розмови вплітаються фрази на кшталт «чому ти ще не в АТО?», «А ти воював взагалі?» та «В Донбасі хлопці вмирають, а ти тут ходиш і радієш». Без сумніву, це теж занадто.

Якою ж є та сама, золота середина? На третій рік війни ми навіть не почали розв'язувати цю проблему - проблему інформаційного вакууму, в якому досі живе багато людей. Хто має розв'язувати її? Як? Як слід ставитися до страшного слова «війна»? Впускати її в своє життя, якщо територіально вона - далеко, а ментально - стоїть за плечем?

Забагато питань, які потребують відповіді вже сьогодні. Нам із вами на них відповідати.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.