16 грудня 2017, субота

Цар чи не цар. Про що задумався Путін

коментувати
Перед господарем Кремля раптом постала класична проблема російського правителя

Головний начальник країни багато чого зробив минулого тижня. Він зустрівся з активом своїх вивідувачів з ОНФ, чия суспільна функція зводиться до того, щоб стукати особисто президенту на в країні наявні проблеми. У нормальних суспільствах функцію боротьби з цими недоліками виконують парламент і вільна преса, однак ніхто не знає, як далеко вони можуть зайти. Трохи прогав, і вони тут же пов'яжуть злодійство, хабарництво, бюрократичне свавілля з  правлінням Путіна, що триває вже майже 17 років. Тому краще раз на півроку вислуховувати від говорухінців доноси на недостатню старанність чиновників при лудінні умивальників.

Чимало шуму наробив і чудовий путінський жарт, озвучений при врученні нагород Російського географічного товариства, про те, що російські кордони не закінчуються ніде. Олександру Лукашенку і Нурсултану Назарбаєву слід було б поставитися до цього жарту всерйоз. Як, втім, і країнам Балтії, якщо мати на увазі обіцянку обраного президентом США Дональда Трампа переглянути зобов'язання щодо оборони Європи. Ну, про Україну, на кордонах якої створюються три нових російських дивізії, взагалі розмови немає. Намір розширити за її рахунок російські рубежі абсолютно очевидний.

Але все-таки найбільш вражаюче – це прочуханка, яку влаштував глава держави керівництву російської Академії наук під час засідання Ради з питань науки та освіти. Все проходило, як і годиться: мляво обговорювали чергову стратегію розвитку того, що в сучасній Росії існувати не може в принципі – науково-технічного розвитку. І раптом вже під кінець головний начальник збрикнув. Виявилося, у нього є «технічне питання». Наприкінці минулого року він у спеціальному листі рекомендував високопоставленим чиновникам не подавати документи на обрання в Академію наук. А ті, як з'ясувалося, путінські рекомендації проігнорували і в Академію обралися. Академію поповнили видатні вчені з ФСБ, Міністерства оборони, МВС і, страшно сказати, Адміністрації президента.

Чимало шуму наробив жарт про те, що російські кордони не закінчуються ніде

«У мене запитання до представників Академії наук: навіщо ви це зробили? Вони такі великі вчені, що без них Академія наук обійтися не може? Перше запитання. І друге запитання: що мені тепер робити?» - дзвінким від обурення голосом запитував президент. При цьому він одразу відкинув цілком розумний аргумент головного академічного начальника Фортова, що всі свіжообрані мали дозвіл від своїх начальників. Тобто путінське розпорядження проігнорували не чиновники, які прагнули в академії, а його, Путіна, безпосередні підлеглі - директор ФСБ, міністри МВС і оборони і, страшно сказати, керівник адміністрації президента. Проте з ними розбиратися він явно не хоче. Замість цього він пообіцяв звільнення новим академікам: «Я думаю, що я повинен буду надати їм можливість займатися наукою, тому що, судячи з усього, їх наукова діяльність набагато важливіша, ніж виконання якихось рутинних адміністративних обов'язків в органах влади і управління».

І щоб до всіх дійшло, були спішно зібрані блондинки обох статей з так званого президентського журналістського пулу, щоб вони процитували Путіна: «Це елемент дисципліни або відсутності такої. Мені б хотілося, щоб все‑таки у нас в органах державної влади дисципліна була на належному рівні».

Потрібно бути дуже наївною людиною, щоб повірити, що глава російської держави раптом перейнявся цінністю наукового внеску видатних чиновників. Він не може не розуміти: наукові регалії давно стали частиною джентльменського набору на додаток до особняка на Рубльовці, рахунку на десятки або сотні мільйонів доларів і довгоногої фотомоделі. Більше того, нещодавно влада вжила екстраординарних заходів, щоб врятувати від ганьби начальника Міністерства культури Мединського, чия дисертація являє собою набір софізмів. В директивному порядку було припинено процедуру визнання його дисертації недійсною.

Підозрюю, що путінський збрик не має прямого стосунку до нещасних академіків. Вони потрапили під гарячу руку. Після арешту колишнього глави Мінекономрозвитку Олексія Улюкаєва, в результаті якого стало очевидним, що глава «Роснафти» Ігор Сєчін ставить завдання оперативникам ФСБ, перед Путіним раптом встала класична проблема російського правителя: «Я цар чи не цар?».

Найдивовижніше, він не ризикнув стримати свого найближчого соратника. Замість цього Путін вирішив потренуватися на кішечках. З Академії наук.

Текст опубліковано з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.