23 серпня 2017, середа

Путінський дутий пузир

коментувати
Росія не змогла реалізувати свої обіцянки щодо захисту військ режиму Асада. І зазнала серйозної поразки

Пам'ятаєте старий анекдот, де запеклі бойові дії завершилися, коли прийшов лісник і розігнав вояків до якоїсь там матері? Щось подібне сталося з вітчизняною зовнішньою політикою після ударів американських «Томагавків» по одній з головних баз сирійських ВПС.

Крим, Донбас, Сирія... Москва зробила військову силу і власну непередбачуваність головними інструментами своєї зовнішньої політики. Виробився фірмовий стиль: ні з ким не радячись, Кремль приймає чергове рішення використовувати армію. І цим ставить навколишній світ перед фактом. Адже оскаржити результати чергової воєнної авантюри можна тільки одним способом — вступивши у військове протистояння з ядерною державою. Миролюбець Обама втік від такої конфронтації як чорт від ладану. А Трамп не побоявся боляче клацнути Кремль по носі.

Фірмовим блюдом російської військово-дипломатичної кухні було створення повітряної зони, доступ до якої «чужим» заборонений. Для цього треба було розмістити засоби ППО на межі контрольованої території. Тоді за рахунок заявленої дальності дії засоби ППО захоплювали простір і над іншими країнами. Росія створила такі зони — «бульбашки», як їх називають американці — над Кримом, в балтійському регіоні і в Сирії. Розгортання комплексів С-300 і С-400 в близькосхідній країні супроводжувалося безпрецедентними хвастощами і прямими погрозами на адресу міжнародної коаліції, очолюваної США. «Нагадаю американським "стратегам", що повітряне прикриття російських військових баз в Хмеймімі й Тартусі здійснюється зенітними ракетними системами С-400 і З-300, радіус дії яких може стати сюрпризом для будь-яких невпізнаних літаючих об'єктів», — вихвалявся начальник міноборонівського піару генерал Конашенков. У бойових розрахунків російських комплексів ППО, мовляв, «навряд чи буде час на з'ясування по "прямій лінії" точної програми польоту ракет і приналежності їх носіїв». «Всі ілюзії дилетантів про існування літаків-"невидимок" можуть зіткнутися з прикрою реальністю», — погрожував він.

Експерти кинулися пояснювати, що крилаті ракети літають «низенько-низенько», причому використовують, гади, рельєф місцевості

Ну ось і прийшла ця сама «сумна реальність». Кілька десятків американських «Томагавків» пролетіли повз розгорнуті в Тартусі і Хмеймімі російські комплекси ППО без всякого для себе збитку. Це тим більше цікаво, що американці заздалегідь попередили російських військових про передбачувані удари. Тепер білякремлівські експерти кинулися пояснювати, що крилаті ракети літають «низенько-низенько», причому використовують, гади, рельєф місцевості. Хоча який, до біса, рельєф місцевості, якщо ракети летіли над морем? Так чи інакше, ракети, які американці виробляють 40 років, виявилися не по зубах найновішим російським комплексам ППО. З плутаних пояснень вітчизняних спеців з'ясувалося, що «Томагавки» можуть бути перехоплені лише на відстані 20-40 кілометрів від об'єкта їх атаки, причому засобами ППО малої дальності. Чого в такому разі варті балтійський і чорноморський «бульбашки» протиповітряної оборони?

Таким чином з'ясувалося, що вітчизняні «бульбашки» — дуті. Росія не змогла реалізувати свої обіцянки щодо захисту військ режиму Асада. І зазнала серйозної поразки. Адже здатність протистояти Заходу з допомогою військової сили — єдиний товар, який Москва могла запропонувати своїм клієнтам на Близькому Сході і всюди у світі. Зауважу, що в останні дні разом замовкли ті, хто передрікав, що після успіхів російської зброї у Сирії, почнуться її масові закупівлі зарубіжними державами.

Втім, інша версія полягає в тому, що Москва воліла не реагувати на американську провокацію і вирішила не збивати американських ракет. Якщо так, то це позитивний прояв розумності мешканців Кремля, настільки відмінний від конашенківських погроз. Отже, вони розуміють, що впритул підійшли до прямої воєнної конфронтації зі США. І усвідомлюють, принаймні, всі небезпеки, що виникають з цього. Але, з іншого боку, все те, що йменувалося міжнародним авторитетом Росії, виростало зі страху перед її непередбачуваністю. Її приймали всерйоз, як приймають всерйоз дворового хулігана, який при будь-якому конфлікті починає битися в істериці і розмахувати заточкою: «А-а, відійдіть, я за себе не відповідаю!». Якщо від перехоплення «Томагавків» відмовилися усвідомлено, тоді трампівський експеримент продемонстрував, що в Кремлі, слава богу, живуть цілком розумні люди, тільки прикидаються божевільними.

Однак це означає, що Москві незабаром пред'являть довгий рахунок за її подвиги останніх років. Пропозиція Лондона «сімці» про введення нових санкцій проти Росії за підтримку Асада і невиконання своїх зобов'язань щодо хімічного роззброєння Сирії — лише початок. Держсекретар США Рекс Тіллерсон прибуде в Москву (зовсім недавно експертне співтовариство серйозно обговорювало, що цей візит може стати прологом до поліпшення російсько-американських відносин) з ультимативною вимогою про припинення підтримки Асада. Але відповісти у своєму по-хамськи-загрозливому стилі вже не вийде. Не підтверджена загроза може викликати швидше насмішку, а не страх.

Втім, у ситуації, що склалася, таїться й дуже серйозна небезпека. Кремль звичайно ж не змириться з принизливою поразкою. І, щоб відновити втрачені позиції, може використовувати свій останній козир — ядерну зброю. Пам'ятаєте, як Путін міркував про намір привести у підвищену бойову готовність Ракетні війська стратегічного призначення? При цьому Трамп зі свого боку теж підніме ставки... І це в ситуації, коли Москва відмовилася використовувати канали зв'язку, створені для запобігання можливим інцидентам у Сирії

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.