22 лютого 2017, середа

Коли прорветься путінський нарив

коментувати
Коли прорветься путінський нарив
Керівництво РФ не вирішує жодних проблем, воно заганяє їх всередину

За випадковим збігом Україна отримала нового прем'єра у день, коли головний начальник Росії в 14-й раз спілкувався з підвідомчим народом. Треба сказати, що спілкування дещо відрізнялося від попередніх. Так, це, звичайно, вистава, як і раніше. Питання ретельно відфільтровані, а репліки відрепетирувані. Причому цього вже і не приховують організатори. У день проведення «Прямої лінії» кілька газет повідомили, що відібраних учасників заходу три дні дресирували в підмосковному санаторії.

Нині замість урочистої ораторії з фарсовими перебивками («подаруйте їй собаку», «хочу плаття, як у Попелюшки») було вирішено поставити деяку подобу драми. І, треба сказати, до деякої міри це вдалося. Давно по центральних телеканалах не демонструвалася політична передача, в якій би називалася таку кількість реальних проблем. Громадянам було дозволено, якщо не назвати прямо головні больові точки країни, то хоча б натякнути на них. Путіна запитали, зокрема, навіщо ходити на вибори, якщо перемога «Єдиної Росії» вирішена. Сергій Доренко з чудово выдрепетируваним надривом запитував, до чого докотиться Росія, якщо займеться пошуком ворогів народу, як пообіцяв голова Чечні Рамзан Кадиров. Нарешті, Путін сам завів розмову про офшорний скандал. Більш того, на авансцену вивели «простих громадян» з їх проблемами. Домогосподарка, яка витрачає на придбання продуктів вдвічі більше грошей, ніж рік тому; роботяга, якому три місяці не платять зарплатню (служба безпеки заводу прийняла його для бесіди ще до кінця «Прямої лінії); нещасні жінки, яких заманили на рибокомбінат на Шикотан і там перетворили на рабів...

Ведучий розбурхався настільки, що виголосив перед Путіним промову, яка виглядала цілком викривальною: «Людям нема на що купувати продукти, ліки, немає грошей на комунальні послуги, на виплати по іпотеці. Причому географія проблеми – буквально вся країна. Не платять зарплати будівельникам Московського метро, будівникам в Хакасії, працівникам «Дальспецстрою» в Хабаровську, робітникам заводу «Електроапарат» в Новгородській області, працівникам 20-го авіаремонтного заводу в Санкт-Петербурзі, «Сибводоканалпроекту» в Кемеровській області, новосибірським хлібопекарям».

Можна тільки гадати, чим викликана така зміна змісту спілкування з підвідомчим народом. Думаю, що цього разу «Пряму лінію» вирішили перетворити на свого роду репетицію. Репетицію аргументів, які ляжуть в основу виборчої кампанії. А заодно перехопити ці аргументи опозиції. При нагоді можна буде заявити, що противники режиму лише повторюють зади «Прямої лінії». Якщо так, то вийшло у Путіна не дуже. Адже якщо сонм помічників і референтів може готувати питання головному начальникові, навряд чи хтось ризикне поправляти його відповіді. А національного лідера весь час заносило кудись не туди. Ось він розмірковує про роль «Єдиної Росії». Мовляв, партія, яка стільки перебуває при владі, за визначенням несе відповідальність за все погане, що відбувається в країні. Будь-яка людина, яка логічно міркує, повинна вмить вигукнути: «Агов, Володимире Володимировичу, «Єдина Росія» знаходиться при владі рівно стільки ж, скільки і ви, наш благодійник! Тобто, три мільйони чолобитних, про яких з такою гордістю повідомляли телеведучі, на вашій совісті. Ви несете відповідальність за рабство на Шикотані, за злидні мільйонів людей». І міркування про те, що економіка країни перейшла, нарешті, в «сіру зону» (в тому сенсі, що чорного і білого стало порівну) не переконають не тільки політичних опонентів, але й матір сімейства, що вимушена економити.

Замість урочистої ораторії з фарсовими перебивками було вирішено поставити деяку подобу драми

Звичайно, можна порадіти, що глава держави вважає, що не варто оголошувати політичних опонентів «ворогами народу» (давно сам Путін розповідав про «національних зрадників»). Але далі він пояснює погрозу вбивством гарячим характером Кадирова і вважає, що всі ескапади виправдовує бажання чеченського лідера зберегти свою республіку в складі Росії: «Він воював з нами в лісі, ви не забули про це? Зі зброєю в руках, разом з батьком, якого ніхто не змушував, батька, ніхто не вербував, ніхто не примушував, він сам прийшов до висновку про те, що Чечня повинна бути з російським народом і має бути з Росією. Це дуже важка внутрішня трансформація, причому вона дійсно зсередини йшла...Треба розуміти все-таки, що це за люди. Я вже не кажу про те, що це Кавказ, люди гарячі. Але і становлення цих людей як людей, що займаються державною роботою на високому політичному рівні, воно теж йде непросто... До них прийде розуміння, що діяти або формулювати своє ставлення до тих або інших опонентів крайніми способами – це не значить сприяти стабільності в нашій країні». Дуже хочеться запитати, це він про погрози Касьянову або про вбивство Нємцова? Що ще він буде готовий спустити на гальмах гарячих кавказьких хлопців?

Ще менш переконливі аргументи з приводу друзів, які володіють мільярдами в офшорах. Мало того, що віолончеліст Ролдугін вліз у борги, бідний, щоб подарувати Батьківщині кілька інструментів Страдіварі (цікаво, скільки таких інструментів можна придбати на два мільярди доларів, які дали потримати музиканту). Путін доводить, що закордонні недоброзичливці діють виключно за наводкою заокеанських структур. Виявляється, викривальна стаття «вперше з'явилася – я вчора у Пєскова питав, у прес-секретаря, – в «Зюддойче цайтунг». «Зюддойче цайтунг» входить в медійний холдинг, а цей медійний холдинг належить американської фінансової корпорації «Голдман Сакс», тобто скрізь стирчать вуха замовників – вони стирчать, але навіть не червоніють». Головний начальник країни цілком впевнено переносить систему взаємовідносин між власником і редакцією ЗМІ, яка прийнята в Росії, ФРН. Він робить вигляд, що не знає: будь-яка спроба втручання власника в редакційну політику миттєво обернеться грандіозним скандалом, якщо не судовим розглядом.

Найсмішніше, що, бажаючи сказати гидоту про Україну, Путін використовує розслідування, в якому «стирчать вуха замовника», як істину в останній інстанції: «Там прямо перші особи країни – самі мільярдери-підприємці та в офшорах сидять. Ну так, ось він заробив кілька мільярдів, а потім милій дівчині, припустимо, вона чудовий юрист, передав управління – ну і що, він забув, чи що, про це? Та ніколи ніхто в це не повірить». А в безкорисливого віолончеліста з двома мільярдами на рахунку повірить кожен.

Втім, якась користь від телепосиденьок з народом все ж була. Комусь виплатять зарплатню, комусь повернуть вкрадену квартиру. Може бути, під вибори не ризикнуть вводити зовсім вже хамські податки.

І ось тут виявляється принципова різниця з Україною. Весь тиждень вітчизняне експертне співтовариство з явним або прихованим глузуванням писало про перипетії пошуку нового прем'єра. Скажімо відверто, що відбувається в Києві викликає наростаюче роздратування на Заході. Один з провідних іноземних експертів в серцях сказав: «Українці роблять усе, щоб перешкодити доброму ставленню до них». І це чиста правда. Потворні політичні ігри, корупція роз'їдає країну знизу доверху, очевидна слабкість держави — все це очевидна правда. Тільки тут у росіян немає причин для зловтіхи. Так, подобається вам чи ні, виглядає наше неминуче майбутнє.

У мене не йде з голови карикатура епохи перебудови. Римські раби стоять з плакатами «Хай живе феодалізм – світле майбутнє людства». Комусь нинішня ситуація в Росії може здатися куди більш кращою, ніж українська. Авторитарний лідер раз в рік отримує чолобитні від коліноприклонних поданих, дарує їх своєю милістю і карає недбайливих наближених. Панує радісна стабільність, що забезпечується, з одного боку, нацгвардією, а з іншого – «Єдиною Росією». Який контраст з нестабільною Україною, що здригається від внутрішніх конфліктів. Справа в тому, що путінське керівництво не вирішує жодних проблем, воно заганяє їх всередину. Рано чи пізно цей нарив прорветься. І в цьому випадку український бардак здасться нам найщасливішим варіантом.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал опубліковано на сайті Щоденного Журналу

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.