11 грудня 2016, неділя

Бенефіс Володимира Путіна

коментувати
Росія знайшла універсальний інструмент, що забезпечує 100-відсоткову гарантію виходу з міжнародної ізоляції

Це той випадок, коли з путінськими офіційними та напівофіційними пропагандистами не можна не погодитися. Зустріч G20 у Китаї перетворилася (в інтерпретації вітчизняних ЗМІ) на якийсь бенефіс Володимира Путіна. Австралійський ганьба позаминулого року, коли до Путіна просто ніхто не захотів підійти, не повторився. Російський лідер, у якого один раз на рік з'являється шанс особисто поспілкуватися зі світовими лідерами, цим шансом скористався. І нехай американський президент Обама рішуче не бажав, щоб хоч хто-небудь зобразив його зустріч з Путіним (зрештою російський журналіст зробив запис «неофіційно»), йому довелося вести переговори з господарем Кремля. Як і французькому президентові, і німецькому канцлеру. І це при тому, що Росія, як і раніше, залишається міжнародним ізгоєм. Ніхто не збирається скасовувати санкції, запроваджених проти неї.

Слід визнати: Росія знайшла універсальний інструмент, що забезпечує 100-відсоткову гарантію виходу з міжнародної ізоляції. Просто потрібно створити «контр-партнерам» такі проблеми, щоб у них, відповідальних перед суворою громадськістю, не залишилося жодного шансу ухилитися від зустрічі з Путіним В.В. Росія вплуталася в сирійську громадянську війну насамперед заради того, щоб змусити Обаму поговорити з Путіним під час минулорічного перебування російського лідера на Генасамблеї ООН. Тепер історія продовжилася. Обама, від якого вимагають у рік виборів хоч якось врегулювати сирійське питання, тепер приречений вести безглузді переговори з російським лідером. Якщо Гілларі Клінтон все-таки стане американським президентом, всупереч зусиллям Росії, вона точно так само буде змушена вести такі переговори.

Та сама історія з лідерами Франції та Німеччини. І Олланд і Меркель одного разу поставили на кін свій політичний авторитет, щоб зупинити кровопролиття в Україні. І влітку 2014 року, в розпал воєнних дій ризикнули зустрітися під час урочистостей, присвячених 70-річчю висадки військ союзників у Нормандії, з керівником країни, яка веде «таємну» війну проти союзної держави. В рамках «нормандського формату» були вироблені Мінські угоди, реалізація яких була благополучно заведена в глухий кут. Французькі й німецькі дипломати наполягали на чотиристоронній зустрічі «на полях» G20 в Китаї. Путіну не хотілося виглядати рівним Порошенку. І надзвичайно вчасно стався дивний інцидент з українськими «диверсантами» в Криму, який дозволив Путіну заявити про вичерпання «нормандського формату». Якщо врахувати, що ця заява послідувала практично одночасно з оголошенням про раптову перевірку боєготовності Збройних сил, європейські лідери мали всі підстави стривожитися – перспектива нової переможної війни в центрі Європи виглядала цілком реальною. І Меркель з Олландом поспішили на зустріч з Путіним. Хоча і поодинці, щоб не принижувати Порошенка – адже Путін і домагається його виключення з переговорного процесу. Щоб все це нагадувало Ялту 1945 року – лідери великих держав вирішують долю малих.

Австралійська ганьба позаминулого року, коли до Путіна просто ніхто не захотів підійти, не повторився

Навряд чи варто дивуватися тому, що всі зустрічі російського президента закінчилися фактично нічим. Олланд за підсумками спілкування радісно повідомив про те, що нормандський формат збережеться. Путін, зустрічаючись з журналістами, ніби знехотя сказав, що альтернативи нормандскому формату немає. І навіть заявив, що в рамках формату нікуди не подітися від спілкування з Порошенком. Але багатозначно додав при цьому: «Але я сказав і Федеральному канцлеру, і Президенту Франції, що питання не в тому, щоб зустрічатися або не зустрічатися. Питання в тому, щоб ці наші зустрічі вели до якогось позитивного руху вперед на шляху врегулювання. Я вважаю, що просто безглуздо відзначатися самим фактом зустрічей. У мене склалося враження, що просто так зустрічатися заради зустрічей ніхто і не хоче». Наскільки можна зрозуміти, дата чотиристоронньої зустрічі визначена не була. Ніяких результатів не принесла і зустріч Обами з Путіним. Кілька гострих питань щодо забезпечення перемир'я в Сирії залишилися неврегульованими.

Але в тому-то й річ: якщо усунути проблеми, спеціально створені Росією для того, щоб з нею вели діалог, то Москві доведеться створювати нові приводи. Якщо метою є підтримання діалогу, то проблеми, що перебувають у центрі цього діалогу, приречені бути нерозв'язними. Попереду нові дипломатичні перемоги. Я б не виключав, що на наступній «двадцятці» вдасться провести зустріч керівників Франції, Німеччини, Великої Британії, США та Росії. І тим самим підтвердити мрію Путіна про «нову Ялту». Таким чином, виявляється головне завдання на найближчий рік – влаштувати якусь гидоту Великій Британії, чий прем'єр вже дуже неохоче протягнула Путіну руку.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.