6 грудня 2016, вівторок

Чому мені соромно за Siemens

коментувати
Великий бізнес Німеччини підтримує санкції проти Росії лише на словах. Насправді ж — продовжує укладати з агресором угоди на мільярди євро

Нині всі обговорюють скандал, у центрі якого опинився німецький автогігант Volkswagen через махінації з рівнем викиду шкідливих газів. Говорять про порушену/дестабілізовану репутацію бренду made in Germany й оману. Деяким німцям соромно за це. Мені ж соромно за корпорацію Siemens. І тут проблема може виявитися серйознішою, ніж забруднення повітря.

Раніше суд у Мюнхені підтвердив, що топ-менеджери Siemens, однієї з найбільших компаній у Німеччині, протягом декількох років — з 2001-го до 2004-го — корумпували чиновників Лівії (за часів Муаммара Каддафі), Нігерії та Росії. Йдеться про хабарі на сотні мільйонів євро. Мета проста — отримати великі держзамовлення. Прибуток у 77 випадках хабарів, що згадуються в судовому рішенні, оцінено в €200 млн. Щоб зробити покарання відчутним, Siemens зобов'язали виплатити штраф у розмірі €201 млн. Скандал із хабарництвом, за версією преси, став найбільшим в історії німецької економіки. І це сумний рекорд.

Рішення суду з'явилося ще до початку російської агресії проти України. Але ось зелені чоловічки захопили Крим, і кого ми бачимо на ТБ? Виконавчого директора концерну Siemens, пана Джо Кезера. Кезер першим із представників німецького бізнесу поспішив до Москви на зустріч із Володимиром Путіним. У новинному сюжеті про його візит камера охоплює зал, де Кезер і делегація очікують на диктатора. Поки той не з'явився, з німцями розмовляє Володимир Якунін, донедавна глава Російської залізниці. Зараз, як відомо, Путін витіснив Якуніна з вузького кола наближених, і Кезер, напевно, тепер погано спить, розмірковуючи про те, чи з тим чоловіком він жартував тоді в залі та як це вплине на бізнес?

Німецька "остполітік" стала заручницею інтересів 4-5 підприємств із галузі енергетики

Siemens — яскравий приклад, але, ймовірно, не єдиний. Угоди німецьких підприємств з Росією часто аргументуються, скажімо, причинами неекономічного характеру. Наприклад, страхова компанія Euler Hermes за бажанням уряду Німеччини надає гарантії за кредитами в межах підтримки експорту. Підприємці експортують, і якщо покупець не платить, витрати покриваються державою. На сайті Euler Hermes я прочитав, що 1991-2011 рр. перш за все було підтримано експорт саме до Росії (на другому місці — Китай).

Так от, коли для ведення бізнесу в Росії та з Росією бракує економічних аргументів, з'являються політичні. І тут слід перелічити головні комплекси та міфи у тому, як німці ставляться до РФ.

По-перше, чимало політиків і бізнесменів співпрацюють з Москвою, оскільки все ще обтяжуються провиною за Другу світову. По-друге, роблять це з почуття "подяки" за те, що Радянський Союз свого часу не перешкоджав об'єднанню Німеччини. До того ж існує віра в те, що проблеми Європи краще вирішувати разом із Росією (хоча Путін завдає цьому переконанню щоразу серйозніші удари). Зрештою, досі живий міф, ніби Росія — ідеальний економічний партнер для Німеччини. Лобісти різних фірм і політики годують нас цим міфом вже 25 років. І годують переконливо. Якщо німцеві показати статистику, де чорним на білому написано, що обсяг торгівлі Німеччини з Росією можна порівняти із обсягом торгівлі Німеччини з Чехією, він не повірить своїм очам. До речі, 2009 року та 2014-го обсяг торгівлі з Чехією був навіть більшим, ніж з РФ.

Між Росією і Німеччиною є ще одна серйозна галузь співпраці — енергетика. Так, минулого року очільники спілок підприємців перед камерами говорили гарні слова на підтримку курсу Ангели Меркель, спрямованого проти російської агресії. "Звісно, мають бути введені санкції проти Москви у відповідь на анексію Криму. Ми виступаємо за верховенство міжнародного права", — говорили вони. Насправді ж відтоді укладено навіть не одну, а кілька російсько-німецьких угод на суму понад мільярд євро кожна. В результаті близько 40% німецьких газосховищ перебувають в руках РФ. Крім того, планується будівництво другої гілки газопроводу Nord Stream.

Здається, німецька "остполітік" стала заручницею інтересів 4-5 підприємств з галузі енергетики. Герхард Шредер, який плавно перейшов із посади канцлера на посаду голови комітету акціонерів проекту Nord Stream, може бути задоволений. Тоді як Ангела Меркель, яка, до речі, прекрасно розуміє суть путінського режиму, все ж має обмежені можливості. У вірші письменника Гюнтера Грасса, присвяченому Меркель, є рядки, які дуже точно це описують: "З усіх боків вона в облозі інтересів, які, мов у змові, всі разом чатують на прибуток".

Колонку опубліковано в журналі Новое время від 30 жовтня 2015

Републікування повної версії тексту заборонене

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.