7 грудня 2016, середа

Похмура і жадібна Україна. Що ж нас чекає завтра

коментувати
Ми, перш країна суцільної грамотності, демонструємо світу гірші зразки глупоти й нестримної жадібності

У минулому столітті великий філософ і лікар Альберт Швейцер записав: «Ми повинні зупинити погляд на відкритих вікнах психіатричної лікарні, щоб нагадати собі жахливий факт, розумове й духовне також підлягає руйнуванню».

Чітко пам'ятаю той дивовижний день середини 70-х, коли цензор політтабору, зла хамка Галина Колесніченко, видала мені пакет з обгорткового паперу, надісланий через систему «книга-поштою» з Волгограда, а в ньому – книгу Альберта Швейцера. Прийшовши в барак, я довго обмірковував цей неймовірний подарунок, де жорсткий радянський ідеолог прямо зазначив на першій же сторінці: «Тільки для наукових бібліотек».

На жаль, табір ВС 389-35 науковою бібліотекою аж ніяк не був... Хтось, добрий і гарно інформований, хто знав, чи то з «голосів», чи то з самвидаву моє ім'я і мої реалії, зважився надіслати цю книгу, без надії замовлену у Волгограді (чому?). Сидячи на застеленому ліжку в денний час, що було «систематичним порушенням режиму утримання», я пожадливо перегортав сторінки і, не приховую, ніжними дотиками пальців пестив обкладинку мого несподіваного скарбу.

На щастя, не всі ми – політики

Потім, через місяці, я поступився стогонам і проханням мого табірного товариша Євгена Пронюка, професійного філософа, і подарував йому цю книгу. Пан Добродій, так ми називали між собою Пронюка, був щасливий!

Де вона зараз, через сорок років. Невже Пан Добродій, котрий пройшов після табору не тільки сибірське заслання, але й новий табірний термін, зберіг її? Мені невідомо. Хтось зауважив: старість приходить тоді, коли оживають спогади. Мабуть, я давно і напевно старий.

Розумію: я захищаюся спогадами від брехні та несправедливості, що мене оточують, від цинізму українських властителів, що поглинає людську гідність, від тупості й нахабства нашого чиновного люду. Пам'яттю про те, де все було зовсім не весело, а зло було з посмішкою і відвертим. Але були там вони, мої мертві нині друзі. Славні, щирі люди, які навчили мене чинити спротив злу. І книги. Томаса Манна, Германа Гессе, Арона Гуревича, Сергія Аверинцева. І його, Швейцера, книга.

Сократ не писав, але мова Сократа записана. Не залишили спогадів багато хто з моїх табірних друзів. Не змогли, не захотіли. Але встиг написати деякі портрети в'язень Валерій Марченко, щось встиг залишити і я. Ми зобов'язані осмислити той дикий досвід тоталітарної держави, яка безглуздо і послідовно знищувала своїх безвинних громадян. Розумове і духовне дійсно зазнає руйнування. Не так давно в інший світ відійшов колишній в'язень Василь Лісовий, професійний філософ, ніжний, скромний; людина, котра дуже страждала в неволі. Днями пішов з життя чудовий француз – філософ Андре Глюксман, котрий багато років намагався полегшити долю радянських невільників. Я знав його трохи, спілкувався з ним...

Похмура Україна. Демонструє свою адміністративну неспроможність, свою відверту неповагу до духу й букви закону. Що на нас чекає? Завтра? Через рік? Ми, перш країна суцільної грамотності, демонструємо світу гірші зразки глупоти і нестримної жадібності.

На щастя, не всі ми – політики. Серед нас все ще зустрічаються і звичайні інтелігенти. Не тільки філософи. І серед інтелігентів – люди, котрі усвідомлюють обов'язок солідарності з правдою і обов'язок свідчити. Нас досить багато. Де ж ми в цьому мороці?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.