25 лютого 2017, субота

Панове депутати, подумайте про своє майбутнє

коментувати
Хто знає, яка людська істота з твердими кулаками і нерозвиненим мозком очолить країну

Логіка діяльності українського законодавця для мене не очевидна. Обличчями, словами і бійками депутатів заповнені телеекрани. Їхні суперечки, навіть найбільш аргументовані і велелюбні стосовно мене, виборця і платника податків, чомусь завжди закінчуються підвищенням цін на все, що мені так необхідно (навіть на раніше дешеву азаровську капусту). Розумію, вони, законодавці, зайняті іншим, найважливішим. Енергоносіями, наприклад. Але і тут все закінчується тим само: зростанням ціни на газ, яким я майже не користуюся, а лічильник реального споживання мною газу пан Ахметов встановити в моїй квартирі категорично не бажає.

Є й інші, дрібні й нудні теми, якими наш законодавець турбувати себе не хоче. Ті, де пропіаритися важко. Через які постановочних мордобоїв у залі під куполом не буває. Теми, точніше, проблеми, нецікаві ані парламентським олігархам, які зрідка забігають до зали, ані галасливим суперпатріотам. Одна з них, професійно близька мені – законодавче забезпечення системи психіатричної допомоги в Україні.

У 1991 році група українських психіатрів, не чекаючи відповідних вказівок від МОЗ і законодавця, приступила до підготовки першого в історії нашої країни закону про психіатрію. Збиралися, сперечалися, вивчали європейські документи. Радилися з компетентними московськими юристами (у нас тоді таких просто не було). Зрештою підготували цілком логічний і коректний на той час документ. Його у нас одразу списали киргизи, білоруси, казахи. Але українські законодавці дуже довго розглядати його не хотіли. Нарешті, сталося диво: наш проект подали в залу. Однак ані дискусії, ані обговорення законопроекту не було, тому що до мікрофона підійшла завжди люта депутатка Наталія Вітренко і налякала аудиторію сентенцією (відтворюю по пам'яті): «Цей закон ухвалювати не можна! Його автор – відомий антисовєтчик і сіоніст Семен Глузман. Він – ворог!». Цього виявилося достатньо. Законопроект не ухвалили. Хоча і не був я єдиним і основним автором, та й у лавах сіоністського руху в СРСР ніколи не перебував. І в тюрмі сидів зовсім з інших причин: висловився за припинення використання психіатрії з каральною метою. Молодий був, романтик. У в'язницю не хотів, сподівався, минеться. На жаль, не минулося.

Потім наш законопроект все-таки став законом. Без всякого розгляду. Спасибі Медведчуку, настільки одіозному сьогодні. До речі, у Верховній Раді було тоді близько десятка моїх побратимів, колишніх политзеків, ніхто з них допомогою нашому законопроекту не перейнявся. Хоча я і просив деяких. Адже основна мета нашого проекту була саме така: створити в психіатричній практиці процедури і гарантії, що перешкоджають зловживанням психіатрією з політичною метою.

Минули роки. Багато років. Наше перше дитя потребує вдосконалення. Розуміємо це й ми, психіатри, розуміють це і міжнародні експерти. Один з них, президент Королівського Коледжу психіатрів Великобританії, сер Саймон Веслі, відвідавши Київ, прямо сказав: «Чому ви продовжуєте працювати за явно архаїчним законом? Його необхідно негайно модернізувати!». Ми, українські психіатри, готові. Наш модернізований законопроект обговорено психіатричною громадськістю, схвалено асоціацією психіатричних пацієнтів (в Україні така існує досить давно), компетентними зарубіжними експертами. Зупинка та ж сама – наші депутати. Сумно.

Сидіти у в'язниці легше і безпечніше, аніж у деяких наших психіатричних установах

У далекі радянські часи, в період горбачовських новацій у Верховній Раді СРСР було створено групу для підготовки законопроекту про психіатрію. Запросили і мене. Їздив у Москву, засідав. Ініціатором створення цієї групи був зовсім не лікар, не юрист, а молодий інженер із Свердловська. Одного разу я запитав його: «Чому саме ви вирішили зібрати цю групу, що вам, інженеру, до наших психіатричних проблем?». Він відповів дуже відверто: «Розумієте, я думаю про майбутнє. І про своє особисте майбутнє. Вся ця демократія незабаром закінчиться, повернуться ті самі, комуністи-кадебісти. Будуть репресії. На жаль, це неминуче... Тож давайте убезпечимо себе хоча б від психіатричних репресій!».

Зараз і у нас, в Україні, все дуже хитко. Явно видно авторитарні тенденції. Хто знає, яка людська істота з твердими кулаками і нерозвиненим мозком очолить країну. Панове депутати, подумайте про своє майбутнє, ухваліть закон про психіатрію в новій редакції! Повірте мені, визнаному в світі експерту: сидіти у в'язниці легше і безпечніше, аніж у деяких наших страшненьких психіатричних закладах. Я вже точно знаю.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.