22 жовтня 2017, неділя

Кобзон, Мінкульт і цензура

коментувати
Якщо на відеоплівці концерті є Йосип Кобзон, це зовсім не означає, що і інші учасники концерту повинні бути вилучені з культурній пам'яті України

Це ж треба, до чого я дійшов. Таки дійшов, підтримую наше рідне СБУ. І проти кого підтримую: проти міністерства культури. Мені, як і керівництву СБУ, навіть дуже не подобаються присвоєні собі Мінкультом відверто цензорські функції. Мені здавалося, що в демократичній Україні кожен громадянин має право на вільний доступ до інформації. Навіть такої інформації, яка вкрай неприємна пану міністру Кириленку. Давно підозрюю, що у нас з паном Кириленком дуже різні політичні погляди і художні смаки. Я, наприклад, ще в політичному таборі від свого вчителя Івана Олексійовича Свиітличного засвоїв необхідність терпимості до багато чого, що і сьогодні викликає у мене почуття відрази й огиди. Від поезії Дем'яна Бідного та Бориса Олійника до фольклорного вишуканості співаючого ректора Поплавського. Мій учитель і друг Іван Олексійович називав таких діячів радянської української культури гопашними хохлами.

Якщо у зафіксованому на відеоплівці концерті є Йосип Кобзон, це зовсім не означає, що інші учасники концерту повинні бути вилучені з культурної пам'яті України. І не тільки тому, що співом Кобзона відверто насолоджувалися (і це є на відеоплівці) дуже і дуже патріотично налаштовані тодішній президент Кучма, його соратник Горбулін і багато інших захисників нашої батьківщини та її "будвників".

До речі, про Кобзона. Так вийшло, що у мене з Йосипом Давидовичем були в Москві спільні знайомі. Так-так, у ті далекі радянські часи. Твердо знаю, що він, тоді цілком «радянський патріот» співав у далеких від Москви закритих залах зовсім не комсомольські пісні, а навпаки, ворожі духу радянської людини пісні «сіоністські». Так визначало радянських центральне міністерство культури єврейські народні пісні мовою ідиш. Були у нього й інші грішки суто фінансової властивості, але невсипне око КДБ прощало йому багато чого за той самий «радянський патріотизм».

Мені не подобаються присвоєні собі Мінкультом відверто цензорські функції

Ще одна асоціація з радянським минулим, яке потроху віддаляється. Співробітники Головліту (так називалася цензорна служба в СРСР, оскільки в суто демократичному СРСР цензури не було і бути не могло) негайно реагували наказом вилучити всі книги, брошури та журнали, що містили твори авторів, які емігрували з СРСР. Вилучали, знищували. За спеціальними списками, таємно розісланими до тисяч бібліотек. Всіх бібліотек, навіть найдрібніших, районних, сільських і дитячих. І зовсім не важливо, про що були ці книги, брошури, журнали, про досягнення радянського сільського господарств, про піонерів-героїв, про подвиги радянських солдатів на полях битв з фашизмом або про географічні відкриття.

Думка пана Кириленка на кшталт: «вилучити будь-яку згадку!». Так було і в музиці, і в живописі. Сумно: порівняно молодий, а мислить категоріями радянського ідеолога Суслова. Одне втішає безмірно: керівництво СБУ солідарне зі мною, старим російським євреєм, який вічно сумнівається , а не з професійним патріотом і етнічним українцем паном Кириленком. Так, правду написав президент Кучма, Україна – не Росія.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.