20 серпня 2017, неділя

Як нам вчинити з Донбасом: чотири варіанти

коментувати
Українці – народ, який хоче сам вирішувати, що йому робити та куди йти

У минулому номері журналу «Новое Время» вийшла велика добірка думок про те, як облаштувати Донбас у тому випадку, якщо він стане українським.

Особливий резонанс в мережі викликали думки представників СКМ Наталі Ємченко та Джока Мендозі-Вілсона, а також колонка нещодавно видвореного з Донецька підприємця Енріке Менендеса. Всі вони писали про одне й те ж: про необхідність діалогу з Донбасом.

Я поспілкувався з кількома людьми на тему даних колонок: один з них служить в армії, інший займається готельним бізнесом, третій - журналіст, четвертий – чиновник. У кожного були свої думки про те, що робити з Донбасом. Більш того, троє з чотирьох в принципі проти того, щоб про щось домовлятися. З моєї точки зору, є чотири варіанти того, що, власне, робити з Донбасом.

Перший варіант - нічого не робити, заморозити конфлікт в нинішньому вигляді. «Тягнути вола» з Мінськими угодами і чекати поки помре Росія, а потім напасти і все забрати назад. Саме по такому шляху пішли Грузія та Молдова з ПМР, Абхазією і Південною Осетією. Чекають досі. При цьому, ВВП Молдавії та Грузії в перерахунку на душу населення менше, ніж в Україні. Чому? Тому що країни із замороженим конфліктом інвестиції не йдуть, там немає місця прориву, який відбувся у Польщі, Словаччині чи країнах Балтії. Там навіть побудувати завод бояться, оскільки мало що Путіну завтра в голову прийде і як все обернеться.

В країни із замороженим конфліктом інвестиції не надходять

Грузію та Молдову через заморожені конфлікти не беруть в НАТО. Є тільки одна країна, що має анексовану територію, якій вдалося наростити ВВП і вступити в Євросоюз, – це Кіпр. Однак Кіпр є загальноєвропейським офшором, що живуть на російські та українські гроші. Навряд чи ми повторимо його долю. Інші країни з замороженим конфліктом стагнують. Стагнація чекає і нас.

Другий варіант - воювати. Оголосити тотальну мобілізацію, зібрати все доросле чоловіче населення і відправити на фронт. Причому першим повинні відправити своїх дітей президент і прем'єр. А далі будь, що буде. Виграємо – значить заберемо Крим і Донбас, програємо - значить буде країна в нових межах. Як кажуть, краще жахливий, але славний кінець, ніж жах без кінця.

Третій варіант - відмовитися від Донбасу та Криму. Подібний підхід потребує погодження з НАТО та Євросоюзом: ми відмовляємося від територіальних претензій на Крим і Донбас, і, таким чином, вирішуємо територіальні конфлікти, а вони погоджуються включити Україну в свій склад протягом року. Це ризикований варіант, оскільки він найгірший для Росії. Не для того Москва відбирала в України Крим і влаштовувала війну в Донбасі, щоб інша частина країни пішла на Захід і систему ПРО встановили в Чернігівській області, а не в Сімферополі. Очевидно, Кремль підніме всю свою агентуру, щоб не допустити подібного розвитку подій, постарається розгойдати Харків, Одесу, Миколаїв, а можливо, піде новою війною.

Тим не менш, якщо цей варіант Україні вдасться, нас приймуть в НАТО та ЄС, і це буде нова країна.

Четвертий варіант - домовлятися з Донбасом та створювати конфедерацію, свого роду Боснію і Герцеговину. Тобто, об'єднання двох діаметрально різних територій в одній країні. І в рамках федерації, на основі компромісу управляти зовнішньою та внутрішньою політикою. В принципі, це відповідає тому, як Москва бачить Мінські угоди.

Виходить, що діалог з Донбасом потрібен тільки в одному, четвертому випадку. При всі інші - говорити немає з ким та немає про що.

Який з варіантів я б вибрав на місці Петра Порошенка? На місці президента я б провів референдум, і виніс це питання на розгляд решти України. Вирішувати, що робити з Донбасом, повинна вся країна, а не одна людина. Небажання слухати народ і виносити питання про евроассоціаціі на референдум стало каталізатором Євромайдану, що закінчилося втечею Януковича.

А варто було б просто чесно запитати у всієї країни, чого вона, власне, хоче, чесно провести референдум та зробити те, що вимагає більшість. Українці – народ, який хоче сам вирішувати, що йому робити та куди йти. Ось тільки влада часто забуває про це.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.