27 травня 2017, субота

Як нам вчинити з Донбасом: чотири варіанти

коментувати
Українці – народ, який хоче сам вирішувати, що йому робити та куди йти

У минулому номері журналу «Новое Время» вийшла велика добірка думок про те, як облаштувати Донбас у тому випадку, якщо він стане українським.

Особливий резонанс в мережі викликали думки представників СКМ Наталі Ємченко та Джока Мендозі-Вілсона, а також колонка нещодавно видвореного з Донецька підприємця Енріке Менендеса. Всі вони писали про одне й те ж: про необхідність діалогу з Донбасом.

Я поспілкувався з кількома людьми на тему даних колонок: один з них служить в армії, інший займається готельним бізнесом, третій - журналіст, четвертий – чиновник. У кожного були свої думки про те, що робити з Донбасом. Більш того, троє з чотирьох в принципі проти того, щоб про щось домовлятися. З моєї точки зору, є чотири варіанти того, що, власне, робити з Донбасом.

Перший варіант - нічого не робити, заморозити конфлікт в нинішньому вигляді. «Тягнути вола» з Мінськими угодами і чекати поки помре Росія, а потім напасти і все забрати назад. Саме по такому шляху пішли Грузія та Молдова з ПМР, Абхазією і Південною Осетією. Чекають досі. При цьому, ВВП Молдавії та Грузії в перерахунку на душу населення менше, ніж в Україні. Чому? Тому що країни із замороженим конфліктом інвестиції не йдуть, там немає місця прориву, який відбувся у Польщі, Словаччині чи країнах Балтії. Там навіть побудувати завод бояться, оскільки мало що Путіну завтра в голову прийде і як все обернеться.

В країни із замороженим конфліктом інвестиції не надходять

Грузію та Молдову через заморожені конфлікти не беруть в НАТО. Є тільки одна країна, що має анексовану територію, якій вдалося наростити ВВП і вступити в Євросоюз, – це Кіпр. Однак Кіпр є загальноєвропейським офшором, що живуть на російські та українські гроші. Навряд чи ми повторимо його долю. Інші країни з замороженим конфліктом стагнують. Стагнація чекає і нас.

Другий варіант - воювати. Оголосити тотальну мобілізацію, зібрати все доросле чоловіче населення і відправити на фронт. Причому першим повинні відправити своїх дітей президент і прем'єр. А далі будь, що буде. Виграємо – значить заберемо Крим і Донбас, програємо - значить буде країна в нових межах. Як кажуть, краще жахливий, але славний кінець, ніж жах без кінця.

Третій варіант - відмовитися від Донбасу та Криму. Подібний підхід потребує погодження з НАТО та Євросоюзом: ми відмовляємося від територіальних претензій на Крим і Донбас, і, таким чином, вирішуємо територіальні конфлікти, а вони погоджуються включити Україну в свій склад протягом року. Це ризикований варіант, оскільки він найгірший для Росії. Не для того Москва відбирала в України Крим і влаштовувала війну в Донбасі, щоб інша частина країни пішла на Захід і систему ПРО встановили в Чернігівській області, а не в Сімферополі. Очевидно, Кремль підніме всю свою агентуру, щоб не допустити подібного розвитку подій, постарається розгойдати Харків, Одесу, Миколаїв, а можливо, піде новою війною.

Тим не менш, якщо цей варіант Україні вдасться, нас приймуть в НАТО та ЄС, і це буде нова країна.

Четвертий варіант - домовлятися з Донбасом та створювати конфедерацію, свого роду Боснію і Герцеговину. Тобто, об'єднання двох діаметрально різних територій в одній країні. І в рамках федерації, на основі компромісу управляти зовнішньою та внутрішньою політикою. В принципі, це відповідає тому, як Москва бачить Мінські угоди.

Виходить, що діалог з Донбасом потрібен тільки в одному, четвертому випадку. При всі інші - говорити немає з ким та немає про що.

Який з варіантів я б вибрав на місці Петра Порошенка? На місці президента я б провів референдум, і виніс це питання на розгляд решти України. Вирішувати, що робити з Донбасом, повинна вся країна, а не одна людина. Небажання слухати народ і виносити питання про евроассоціаціі на референдум стало каталізатором Євромайдану, що закінчилося втечею Януковича.

А варто було б просто чесно запитати у всієї країни, чого вона, власне, хоче, чесно провести референдум та зробити те, що вимагає більшість. Українці – народ, який хоче сам вирішувати, що йому робити та куди йти. Ось тільки влада часто забуває про це.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.