5 грудня 2016, понеділок

Чому ми поставляємо електроенергію в Крим

коментувати
Вибух ліній електропередач, що постачають енергію на півострів, підняв питання про те, навіщо ми в принципі її туди продавали

Давайте говорити відверто. Мало хто сумнівається в тому, що більшість кримчан проголосували на референдумі за приєднання півострова до Росії. Так, це було далеко не 96%, як намалювала російська влада і місцеві Гобліни-Поклонські, а набагато менше. Так, у Криму дуже багато людей, лояльних до України. Чимало там і тих, хто хоче повернення півострова. Так, анексія є незаконною. Але ми прекрасно усвідомлюємо те, що на момент проведення референдуму більше 50% кримчан все одно проголосували б за приєднання до Росії.

Тоді виникає питання: навіщо ми постачали їм електроенергію? Забезпечували б себе самі. Зрештою, ми живемо не в Радянському Союзі. У сучасному світі кожна вільна людина несе відповідальність за свої вчинки. Зробили вибір – відповідайте.

Кілька варіантів відповіді на питання про постачання електроенергії півострову я отримав, поспілкувавшись з чиновниками Кабміну, Міненерго та учасниками ринку.

Глава Міненерго Володимир Демчишин вчора повідомив, що ці поставки банально вигідні. Навіть назвав ціну. Вартість електроенергії при постачанні в Крим становить 0,06 американських центів за Квт-годину. А ціна ОРЦ, тобто внутрішнього ринку України - 0,049 американських центів за Квт-годину. Постачання здійснює державна «Укрінтеренерго». Але, навіть якщо повірити Демчишину, то тут все одно є три заперечення. Це зараз ціна вигідна, а ще в січні-лютому, коли долар злетів через курсові різниці, контракт був для нас збитковим. Мало того, поставки в Польщу і Словаччину для нас ще вигідніше: там ціна становить 1,2 американських цента за Квт-годину. Тим не менш, ми не нарощуємо експорт електроенергії в ці країни, хоча, напевно, варто було б. Як-ніяк це валютна виручка, якої не вистачає країні. Нарешті, через постачання в Крим нам періодично не вистачає електроенергії самим, і ми змушені її імпортувати з Росії. Це означає, що валюта, отримана від поставок в Крим, транзитом йде у московське «Інтер РАО ЄЕС». З «Бурштинським островом» такого не відбувається, він відключений від основної енергосистеми країни.

Хочемо бути повністю незалежними від Росії? За це доведеться заплатити

Є ще одне пояснення Міненерго, про яку воліють не говорити вголос. Більшість чиновників, з якими я спілкувався, прямо вказують на те, що Росія пов'язала постачання півострова з дозволом на постачання вугілля з окупованих районів Донецької та Луганської області. Нагадаємо, що постачання вугілля з ПАР і Австралії Міненерго благополучно провалила. Вугілля, що видобувається на підконтрольних Україні територіях і у Львівсько-Волинському вугільному басейні, не вистачає для роботи наших електростанцій. Відповідно, доводиться домовлятися про закупівлю в Росії або на окупованій частині Донбасу. Москва настільки щільно контролює це питання, що, коли в жовтні 2014 року пішли продажі більш дешевого, ніж донбаський, вугілля з Кузбасу, їх перекрили протягом пари днів прямим наказом з Кремля. Мовляв, нема чого українцям постачати більш дешеве кузбаське вугілля, нехай платять велику ціну. Поставки ж електроенергії в Крим давали Україні залізні аргументи домовитися про закупівлі донбаського вугілля, дешевше якого тільки кузбаський. Наше керівництво говорило росіянам: якщо хочете безперебійні поставки, ви повинні забезпечити вивезення вугілля.

Третє пояснення, яке я чув: схеми з постачання електроенергії вигідні російському підприємцю Костянтину Григоришину. Тут згадують і офшор Perlisio Limited, який хотіли вставити в схему імпорту електроенергії з Росії. І те, що першим забив тривогу з підірваної ЛЕП директор підприємства НЕК "Укренерго" Юрій Касич, який до цього працював у групі «Енергетичний стандарт» Григоришина.

Нарешті, є ще військово-політичний аспект. Рішення про постачання електроенергії ухвалювалося, виходячи з того, що блокада Криму може різко посилити бажання Росії пробивати туди сухопутний коридор військовим шляхом.

Що з усім цим робити, вирішувати керівництву держави. Але, в будь-якому випадку, на мій погляд, ми повинні почати масштабну підготовку до того, щоб через рік-два повністю від'єднатися від російської енергосистеми, створити вільний ринок електроенергії і нарешті вже почати поставки африканського і австралійського вугілля в країну через чорноморські порти. Всі опитані мною фахівці кажуть, що це можливо. Так, можливо, за це доведеться заплатити черговим підвищенням тарифів. Так, для цього доведеться повністю зламати нинішню систему ринку. Приватизувати державні енергокомпанії, на яких наживаються чиновники. Але, схоже, питання вже стало руба. Хочемо бути повністю незалежними від Росії? За це доведеться заплатити.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.