5 грудня 2016, понеділок

З України почнеться трансформація Європи

коментувати
Наші нові цінності ґрунтуються на відповідальності, самоорганізації та взаємодопомозі, а багато суспільств світу до цього ще не готові

Остання колонка Богдана Гаврилишина в Новом Времени

Українці вже зробили важливий подарунок світові, показавши на Майдані, що таке відповідальність один за одного. Світ занадто довго жив у жорсткій конкуренції, де людина не цінність, а ресурс.

Це головний виклик для глобальної економіки і причина її криз. Забезпечені люди хочуть швидкого прибутку, тому вкладають гроші в гроші, а не в розвиток середовища для життя. Це стало причиною кризи в 2008 році, але навіть тоді мало хто зрозумів, що ми переживаємо кризу людських відносин.

Постійно конкуруючи, люди втрачають потребу в спільному зусиллі та взаємній підтримці. В Україні завдяки Майдану це відчуження вдалося подолати. Українці показали, що можуть піклуватися один про одного. Ніхто їм не розповідав, як створювати на Майдані медичну службу, кухню або університет, як допомагати переселенцям з Донецька та Луганська і підтримувати армію.

Наші нові цінності ґрунтуються на відповідальності, самоорганізації та взаємодопомозі, а багато суспільств світу до цього ще не готові. З України може початися трансформація Європи, і навіть європейці це потроху усвідомлюють. Подивіться, з якими труднощами в ситуації російської агресії вони примушують себе до дій для захисту своїх цінностей. У Швейцарії, де я живу, вже з'являються жорсткі статті із заголовком «В Україні вмирають за європейські цінності, а чи потрібні вони нам?».

Україні потрібна не національна ідея, а національна дія. Спільні інтереси здатні об'єднувати сильніше, ніж єдина мова чи культура. У 2004 році, коли вперше намітився розкол на захід і схід, я казав, що Україні важливо провести децентралізацію і стати федерацією. Багато політиків тоді називали мене ледь не ворогом територіальної цілісності України. Але я продовжую стверджувати: Швейцарія з її чотирма державними мовами і різними культурними групами — добрий приклад для нас.

Сьогодні в України є шанс не ремонтувати, а створювати нову економічну систему. Час подумати не тільки про важку промисловість, енергетику та металургію, а звернути увагу на людський потенціал. Наприклад, у нас чудові програмісти, але держава вже два десятки років не звертає уваги на інформаційні технології, тому вони змушені працювати на іноземних замовників.

Ще наприкінці 1997 року ми могли б експортувати програмне забезпечення на суму $5 млрд на рік. Представники компанії Apple в 1990-ті роки вивчили потенціал IT-ринку України. Вони побачили, що у нас є професійні кадри і добра освіта, і в 1993 році пропонували створити на базі Київського інституту кібернетики агентство, що розробляє програмне забезпечення для Apple. Цьому завадила корупція і звичка інституту працювати за держзамовленням. Зрештою, за ініціативою індійців, підприємство було відкрито в Бангалорі. Сьогодні Індія експортує програмне забезпечення на суму приблизно $20 млрд на рік. Невже ми дурніші?

Головна проблема українських реформ — відсутність образу майбутньої держави. Навіть зараз ефект реформ український уряд збирається оцінювати за кількісними характеристиками, такими як зростання ВВП. Насправді цей показник мало пов'язаний з благополуччям людини і розвитком суспільства. Абсолютно незрозуміло, що докорінно зміниться в Україні, якщо ВВП зросте.

В уявленні образу майбутнього важливо відштовхуватися не від цифр, а від людини. Як може змінитися добробут українця через кілька років? Які дії дозволять людям в країні жити краще? Україна — багата країна, але люди в ній бідні. А в бідній ресурсами Швейцарії люди живуть добре. Чому так відбувається? Правильно поставлені, прості запитання дозволяють знайти потрібні критерії ефективності держави.

Постійно конкуруючи, люди втрачають потребу в спільному зусиллі і взаємній підтримці. В Україні завдяки Майдану це відчуження вдалося подолати

По-справжньому ефективних держав у світі мало. Я вивів чотири критерії, яким вони повинні відповідати: політичні свободи, достатній рівень доходу без недосяжної різниці між багатими і бідними, соціальна справедливість і дбайливе ставлення до природи. Найближче до ідеалу Швейцарія, Австрія, Німеччина, Норвегія і Швеція. Ці країни навчилися уникати швидкої гонки капіталу і розумно розподіляють ресурси своїх земель. Наприклад, у Норвегії держава до 70-х років не приступала до розробки своїх родовищ нафти. Сьогодні не витрачає надприбутки від продажу нафти, а перераховує в резервний фонд майбутніх поколінь. У цьому фонді вже більше $878 млрд, які підтримують економіку Норвегії сьогодні і будуть підтримувати її завтра, коли природні ресурси вичерпаються. Такої турботи про майбутнє дуже бракує сьогодні Україні.

Оптимізму та віри у власні сили в українців сьогодні достатньог, щоб здійснити економічне диво. Але для цього потрібно зменшити рівень корупції в країні — це головна умова ривка. Ще потрібна хороша судова система, яка допомагала б громадянам відстоювати своє право власності. Потрібно створювати умови для внутрішніх інвестицій, щоб багаті українці не зберігали свої гроші на Кіпрі, а вкладали в розвиток економіки країни. Крім того, необхідно за прикладом Швеції чи Німеччини допомогти працівникам створювати незалежні профспілки. Наприклад, у Швеції такі профспілки отримують на руки документи про фінансовий стан підприємства, працівники розуміють, від чого залежить їхня зарплата і зацікавлені в ефективності власної праці, в навчанні та якості результату. Важливо, щоб українці усвідомлювали свою відповідальність за кредити від МВФ, яких Україна потребує,— це не подарунок, а борги для майбутніх поколінь українців, тому рішення про суми потрібно приймати зважено та обережно, брати не більше, ніж потрібно, щоб покрити дефіцит бюджету.

Головні реформи для всіх нас ще попереду — це реформи системи відносин від локального до глобального рівнів. У 1948 році ООН допустила велику помилку, висунувши Загальну декларацію прав людини, не запропонувавши при цьому Загальної декларації обов'язків. У результаті навіть в ефективних державах уряди переобтяжені захистом цих прав, часто шляхом порушення прав у країнах третього світу.

Щоб громадяни США жили за принципами декларації, держава дешево купує ресурси третіх країн світу і дорого продає їм свої товари. Точно так само не збалансовано споживання води у світі, ставлення до різних релігій і культур. За нинішньої конкуренції неможливий справедливий розподіл ресурсів, а тому ми все частіше живемо війнами.

Кілька останніх років я працював над Загальною декларацією обов'язків людини, в якій кажу, що кожен з нас повинен взяти відповідальність за свою родину, місто, державу, використання ресурсів природи. Їх на планеті стає дедалі менше. Нам все одно доведеться перейти до нової парадигми — почуття відповідальності і співпраці.

В Україні цього року з'явився народ, готовий так жити. Дуже важливо, щоб цей досвід ми змогли перетворити в урок для всього світу і місію для України.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 26 грудня 2015 року. Републікація повної версії тексту заборонена


 

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Богдан Гаврилишин   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.