10 грудня 2016, субота

Фашизація Росії. Куди завели країну «імперськість» і «російський світ»

коментувати
Путіну залишається лише загвинчувати гайки всередині країни до зриву різьби, до ще більш несамовитих криків про «вороже оточення» і «п'яту колону»

Путін розмовляє сьогодні зі світом

з позиції сили — як у свій час Гітлер.

Юрій Фельштинський

Фашистські і нацистські рухи існували у десятках країн, і, природно, могли приймати різні обличчя. Фашизм — логіка жорстокого підпорядкування, перемоги найнещаднішого, найсильнішого і найзухвалышого, фізичне знищення опонентів і опозиціонерів, придушення і приниження особистості, психологія заздрості і ненависті, ксенофобії та антисемітизму. Фашизація влади — це агресивна політика, яка плює на міжнародні норми, націонал-патріотична істерія, безправ'я і непідсудність, міліцейське свавілля і бандитське беззаконня, такі «вершини» російського кінематографа, як «Брат-2» або «ДМБ», гасла «Росія для росіян», антисемітизм Російської православної церкви, вуличні погроми. Як написав хтось у Рунеті, ґрунт для фашизму - не тільки екстремістські партії чи скіни, але  темний народ і корогвоносці, зробили православ'я «движком» російсько-православного фашизму.

Один пермський школяр на питання «чи може в Росії перемогти фашизм?» відповів, що може: «Тому що наш уряд змушує жити за принципом «кожен сам за себе. А один чоловік проти сили багато зробити не може».

Росія лідирує у світі за кількістю нацистських і неофашистських партій, а також видань відповідної літератури. Кількість відверто антисемітських і пронацистских сайтів у Рунеті, що ведуть брудну пропаганду, росте як сніжний ком і нині перевищує тисячу. Навіть у Державній Думі, за даними Марка Дейча, є торгові точки, в яких вільно продається антисемітська і ксенофобська література. Такої великої кількості агресивної літератури, як у сучасній Росії, не було навіть у нацистській Німеччині. До речі, нацизм, при всій своїй нелюдськості, не супроводжувався настільки масштабним і всеосяжним пограбуванням і оболванюванням власного народу, як це відбувається у сучасній Росії.

Крим і Донбас — лише останні приклади у довгому історичному ланцюжку російських аншлюсів

Нинішній національний екстремізм у Росії набагато глибший стихійного психологічного зриву, бо корениться у традиціях мінімум вікової давнини. Тому поблажливо-заохочувальне ставлення влади до такого роду екстремізму є безвідповідальним і злочинним. Мабуть, можновладці не віддають собі звіту в тому, що небезпечні нацистські прояви концентрують і приховують в собі багато суспільних хвороб: безбатченко, пияцтво, наркоманія, убогість і соціальна невлаштованість, погані житлові умови, відсутність можливості заводити власні сім'ї, корупція, безвідповідальність чиновників, і, може бути, головне — небажання влади працювати на благо громади, яка її обрала і інтересів якої вона зобов'язана дотримуватись. Чи варто дивуватися, що «витік мізків» з Росії при Путіні можна порівняти з російською еміграцією у 1918-1920 роках.

Неадекватні відповіді політиків на історичні виклики таять у собі глибинну загрозу фашизму, бо ведуть країну до поразки. Сучасні негативні політичні тенденції, будь то фашизм, рашизм, реваншизм, тероризм, часто виникають тоді, коли суспільства, що відчули небезпеку історичної поразки, вимагають від переможців не змінювати правила гри, а самі ці правила порушують, скажімо, агресією і міжнародним тероризмом. Це природньо для фашистського і комуністичного менталітетів, самою своєю природою приречених на історичну поразку в еволюції людства до свободи і демократії. Рух вперед взагалі неможливий без зміни правил гри. Потрібно вчитися вигравати саме в ситуації мінливих правил. А ось в Росії навіть після революцій і перебудов правила не змінюються — і ця стагнація, це історичне заморожування, ця консервація поразки і є загрозою зростання фашистської хвороби як чергової неадекватної відповіді на світові та історичні виклики.

Самі поняття «імперськість», «російський світ», «возз'єднання» в російській історії є поняття фашизоїдні, що нагадують гітлерівські «расу», «життєвий простір», «аншлюс». Крим і Донбас — лише останні приклади у довгому історичному ланцюжку російських аншлюсів, формувавших одну шосту частину суші — від Московського князівства до сталінського СРСР. Говорячи конкретно, на захопленнях-«возз'єднаннях»-аншлюсах побудована вся захоплено-патетична історія цієї чудової і неповторної країни.

В путінський період нацистська стратегія, націлена на світовий переділ, проглядається з приходу підполковника до влади. У 2006 році російської анексії чекало молдавське Придністров'я. У 2008 році Росія нападала на Грузію і відколола спочатку Абхазію, а потім Південну Осетію. Кремль робив замах і на Аджарію, але Аджарія встояла. У лютому-березні 2014 року під контролем Росії опинився український Крим, а сьогодні вже йдеться про прокладання кримсько-придністровського поясу — коридору, який перекриє Україні Чорне море. Правда, люди, які хоч трохи знають історію, прекрасно розуміють, чим зазвичай закінчується багаторазово повторюваний процес «збирання земель».

Аншлюс Путіним Криму обурив світову громадськість, але чим, по суті, він відрізнявся від усіх попередніх російських захоплень, з яких складається історія цієї країни? І хіба в достопам'ятному 1945-ому "визволителі Європи" від фашизму відрізнялися від самих фашистів, захоплюючи одну країну за іншою? Якщо навіть придворний політолог Андранік Мігранян ототожнив Путіна з Гітлером, то кепські справи у карлика,який вважає себе Наполеоном.

Фашизація путінської влади почала проявлятися задовго до анексії Криму. Чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров назвав Путіна «фашистом», що руйнує російську демократію, ще на початку 2005 року: «Демократія поступається перед жорстоким диктатором: він знищив суть демократичних інститутів і на цьому не зупиниться», — сказав він. Путінська політика спочатку будувалася на ненависті і насильстві. На ненависті до американців, європейців, чеченців, грузинів, нині — українців... Гаррі Каспаров ще тоді закликав Захід припинити відкрито і мовчазно підтримувати Путіна, а Валерія Новодворська назвала путінський режим «фашизмом для бідних», тобто найбільш убогою його версією, позбавленою навіть тих позитивних рис, що мали історичні попередники.

Політологи і журналісти давно помітили, що ідея, яку Путін несе в народ, має багато перетинів з нацизмом:

— перевагу і винятковість одної, проголошуваній в силу цього, панівної нації;

— нетерпимість і дискримінація стосовно інших «чужорідних», «ворожих» націй і національних меншин;

— фактичне заперечення демократії та прав людини;

— загальне (тотальне) підпорядкування всієї діяльності людини — державі, коли інтереси особистості, як такої, приносяться у жертву «спільній справі»;

— всі незгодні стають ворогами держави і лояльної до режиму частини суспільства, підверстуючої їх під «ворогів» або «русофобів»;

— насадження режиму, заснованого на принципах тоталітарно-корпоративної державності, фактичної однопартійності та вождизму;

— поступове звуження повноважень усіх виборчих і вибраних органів і представників влади і передача їх фунції диктатору;

— насильницькі методи придушення політичного противника і будь-яких форм інакомислення, провокації та репресії проти лідерів опозиції та інакомислячих;

— мілітаризація суспільства, створення воєнізованих формувань і виправдання війни як засобу вирішення міждержавних проблем;

— оруеллівскі п'ятихвилинки ненависті, які реалізуються з подачі влади кисельовими, соловйовими, дугіними і прохановими;

— зміст у путінізму і гітлеризму один: замішана на дріжджах ура-патріотизму фашистська ідеологія. Саме вона стає національною ідеєю Росії, навколо якої гуртуються росіяни.

Я б не забував про те, що Гітлер анексував Судети, коли Німеччина була на підйомі, а Путін анексував Крим, коли країна увійшла в рецесію. Тому-то і результатів слід чекати різних — ще більш провальних. Тим більше, що тоді Судетами починалося, а тепер Кримом і Донбасом, схоже, закінчується. Далі Путіну залишається лише загвинчувати гайки всередині країни до зриву різьби, до ще більш несамовитих криків про «вороже оточення» і «п'яту колону», можливо, до нового 1937-го. Так що пора вкладати гроші в нові табори та психлікарні. З цього приводу я виявив у Рунеті примітну думку: у відомого всім Адольфа в свій час рейтинг був більший, ніж у сучасного нацлідера.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.