29 травня 2017, понеділок

Чому депутати б'ються і як їх зупинити

коментувати
Бійки прямо в залі парламенту – не унікальне явище. З цією проблемою свого часу стикалися навіть США

Український парламент побачив чимало бійок між депутатами. Нещодавно парламентарій Олег Барна вручив Арсенію Яценюку букет квітів, коли прем'єр виступав з промовою. Потім Барна вчепився в прем'єра, намагаючись відтягнути його від трибуни. Інші депутати кинулися в бійку. Незважаючи на те, що драматичні бійки в українському парламенті відбуваються часто, в цьому Україна не унікальна. Нещодавно опубліковане дослідження показує, що бійки в парламенті – явище, властиве багатьом країнам світу.


Рисунок 1. Случаи физического насилия между депутатами в парламентах с 1981 по 2012 год

Малюнок 1. Випадки фізичного насильства між депутатами у парламентах з 1981 по 2012 рік


Україна явно виділяється, як країна, в якій бійки відбуваються часто – але вона в цьому не самотня. Приблизно такою ж статистикою можуть похвалитися Південна Корея і Тайвань. З 1982 по 2012 рік парламентські бійки мали місце в більш, ніж 30 демократичних державах. Історично насильством відзначилися навіть країни, які зараз вважаються сучасними демократіями. Особливо серйозний інцидент стався у 1856 році в США, коли один депутат ледь не до смерті забив іншого тростиною. Що ж є спільного у цих настільки несхожих країнах? Як пошук спільних рис допоможе нам зрозуміти, чому такі бійки відбуваються, і як їм перешкодити?

По-перше, усі вищезгадані країни є новими демократіями. Найстаріші демократичні режими з прикладами насильства – Італія та Японія. Обидва політичні режими були створені після Другої світової. Більшість країн з насильством – набагато більш молоді демократії, яким на даний момент не більше десяти років або близько того. По-друге, фактично всі ці країни відрізняються вкрай диспропорційними результатами виборів – кількість відданих голосів чітко не співвідноситься з місцями, які партія отримує в парламенті.

Чому ж у таких країнах випадки насильства більш часті?

Так само, як у війну часто вступають країни, яким не вдається домовитися, на мою думку, насильство в парламентах також пов'язано з нездатністю депутатів шукати діючі компроміси. Проблема виникає, коли одна сторона не може переконати іншу, що дійсно буде дотримуватися домовленостей, досягнутих мирним шляхом. Це робить маловірогідним досягнення мирної угоди.

У 1856 році в США один депутат ледь не до смерті забив іншого тростиною

Надійних домовленостей складно досягти у країнах з диспропорційними результатами виборів, тому що висока диспропорційність означає, що зміна виборчого законодавства дало б одній зі сторін набагато більше повноважень. Це дає їм привід конфліктувати. У нових демократіях складніше домовлятися з ряду причин. Мирні законодавчі норми, які зміцнюють зобов'язання, ще не розвинені. Партійні системи, як правило, ще гнучкі, а політики займаються проблемами електоральної координації. Нові демократії часто відрізняються мінливою економікою і демографією, що може ще більше дестабілізувати партійні системи. Нові демократії часто створюються в «нових» країнах на кшталт Тайваню та Південної Кореї, де через невизначеності меж депутатам складно домовитися щодо того, що входить до складу держави і як забезпечити ці межі. Укладати надійні домовленості з таких питань може бути непросто.

Як ці загальні тенденції відносяться до сучасної України? Україна – це нова демократія з партійною системою та демографією, які стрімко змінюються. В основному ця нестабільність, викликана зміною кордонів країни в результаті конфлікту з Росією і сепаратистами на Сході. Всі ці характеристики підходять під загальну тенденцію парламентського насильства.

Щодо виборчої пропорційності? Це може стати важливим питанням при міркуванні про відповідні інституційні рішення для перешкоджання насильства. Виборчі системи, наприклад, змінити відносно легко, тоді як нову демократію старою просто так не зробиш.

Нинішній український парламент, схоже, близько відображає голоси, віддані під час виборів 2014 року. 450 місць в парламенті були розподілені при використанні змішаної виборчої системи. Половина була розподілена за національними партійними списками, половина – по мажоритарних округах. Важливо відзначити, що через російську анексію Криму та конфлікту на сході України були заповнені тільки 423 місця.

До складу первісної коаліції увійшли п'ять партій. Вони отримали близько 63% голосів за партійними списками і отримали 288 місць – 64% з наявних 450. Незважаючи на те, що зовні все виглядає досить пропорційно, насправді все зовсім не так.

По-перше, хоча загальна частка голосів коаліції близько відповідає своїй частці від офіційних 450 місць, можливості, які отримала здебільшого орієнтована на Захід коаліція, непропорційна. Від реального числа місць вони отримали 68%. Більше того, виборці в Криму та спірних східних регіонах не голосували. Так що частка голосів коаліції і кількість отриманих нею місць у парламенті вище, ніж її підтримка серед виборців в Україні.

По-друге, всередині коаліції також не надто пропорційно. Зокрема, найбільша партія, БПП, отримала всього 21% голосів за партійними списками, але за рахунок успіху в мажоритарних округах їй дісталося близько 30% місць. Партнерам БПП по коаліції довелося гірше. Наприклад, Народний Фронт отримав 22% голосів, але при цьому йому дісталося всього 18% місць у парламенті.

По-третє, керівна коаліція дуже нестабільна. Змішана виборча система у поєднанні з нестабільністю коаліції створює вибухонебезпечну ситуацію. Вона дає партіям точну інформацію про рівень їх підтримки, але при цьому реальний розподіл місць від результатів виборів відрізняється. Саме в таких ситуаціях політикам складно укладати надійні домовленості, і замість цього вони вдаються до бійок. Не дивно, що недавнє зіткнення в парламенті між Барною і Яценюком було конфліктом між членом Народного Фронту та БПП. Хоча обидві партії входять в коаліцію, одна зі сторін отримала кількість місць, що не відповідає реальному рівню її підтримки, і вони обидві це знають.

Що можна зробити, щоб допомогти знизити рівень парламентського насильства в Україні? Одним з варіантів може стати відмова від змішаної виборчої системи, яка одночасно створює непропорційні результати і підкреслює їх непропорційність. Альтернативою може бути пропорційна виборча система, яка допоможе стабілізувати слабку партійну систему і буде давати більш реальні результати. Прикладом може стати система багатомандатних округів із закритими партійними списками. Тим не менш, необхідно підкреслити, що, хоча виборча система може бути розроблена так, щоб досягнути певних результатів, гарантувати їх вона не може. Більше того, причини проблем з надійністю зобов'язань парламентаріїв є комплексними, і одним втручанням їх не вирішити.

VoxUkraine спеціально для НВ

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Крістофер Гандруд   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.