11 грудня 2016, неділя

Зоряні війни: а як же вау-фактор?

коментувати
«Пробудження сили» - кіно зустрічі зі старими відчуттями: від курликання дроїдів до прольоту винищувачів по нутру крейсерів

Тяжко сучасним кінематографістам. Доводиться скрупульозно слідувати тенденціям, трендам, очікуванням. Думати не тільки про те, щоб народити щось нове, а й щоб критики не написали "йди геть, нездаро". От цікаво, коли Тарантіно ліпив Наречену або Білла, він розмірковував, як відреагує ніжна душа, яка б'ється в соцмережах? Добре, що твіттеру не було у часи Шона Коннері. Інакше з брутального боксера, бабія і пияка зліпили би невдаху-неврастеніка, який спивається. Словом, Деніела Крейга. Бридка штука кон'юнктура. Особливо, коли чекаєш чогось такого.

І ось сідаєш у крісло, завмираєш до кінчиків волосся при вигляді фрази «Колись у далекій-далекій галактиці...», здригаєшся при перших акордах титульної теми і... і думаєш: «Чувак-режисер, ось давай ти, коли знімав, не думав про гендери, хіпстерів, критиків і тенденції? Давай, ти просто кайфонув, повернувши життя в історію з дитинства?» І кожен раз, коли надія ламається, стає сумно – «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та».

Приємно, коли зал сміється від жартів, які сягають корінням і натяками в «колись». Приємно, коли режисерські та сценарні натяки кидають паралелі на самий початок. Ні, дивуєшся, навіщо було реінкарнувати майстерного Скайвокера. Дивуєшся і пробачаєш: чого вже там. Нових героїв після тотальної перемоги добра над злом треба ж звідкись брати? Де ж, як не на задвірку всесвіту? Серед кого, як не серед знедолених?

Так - відповідальність перед фанатами саги, так - ризик, але щоб настільки безсюрпризно?

Тільки от коли ефект "двоїть образами" затягується на весь фільм, тут мимоволі зітхаєш: невже придумати щось несподіване - геть ніяк? Так - відповідальність перед фанатами саги, так - ризик, але щоб настільки безсюрпризно? А як же "вау-фактор"?

На жаль, не знайшов. Це кіно зустрічі зі старими відчуттями. Починаючи від курликання дроїдів, яке пародіює емоцію, і закінчуючи прольотами винищувачів по нутру крейсерів. Суцільний рімейк ідей. Зірка смерті виявилася вдалим стартапом, гідним реінкарнації. Стартрупери не позбавлені почуття гумору і пофігізму. Принцеса і контрабандист так само дивляться один на одного ностальгічно і зі сльозами на очах, як і глядач, дивлячись на постарілих Хана і Лею. Такий же прямолінійний солдафон-генерал Зла, але...

Зло у фільмі взагалі підкачало по всіх фронтах - "недодєлиші". Все, з 3D проекцією включно. Мимохідь починаєш сумувати за підступністю Палпатіна і злісною самовідданістю генерала Гривуса. А коли за весь фільм жодного разу не прозвучала найголовніша тема зла, то стає шкода, що одна далека-далека галактика впала під м'якою силою абсурдних неписаних кіноправил, обтічності, відсутності смаку і прісності.

Бонд помер. Сила недовідродилась. Кавокорнери і борода рулять світом. Говорив я. Безрозсудний він. Все ускладнилося.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.