20 вересня 2017, середа

Історію пишуть переможці

коментувати
Дивно, перемог в українського війська різних часів вдосталь, а в історії їх забули. Ну як, забули – не звикли згадувати

Не звикли вважати своїми держави, котрі існували на наших землях, але не називалися «Україна». Для француза прийнятно і зрозуміло – від галів і крізь усіх каролінгів і меровінгів, повз герцогів Бургундії і до Бонапарта і впритул до макі і операції іноземного легіону – це все звитяга французької зброї. Схожа ситуація у німців, італійців. А у нас?

Нумо так щоб без гугла, чиї полки були особистим резервом Ягайла під Танненбергом? Тим самим резервом, котрий завдав вирішального переможного удару? А хто з моря філігранно штурмував Кафу (це просто тріумф морських десантних операцій)? А хто мало не спалив Москву в 1618 році (союзники-політикани завадили)? А про чиє військо наступні рядки:

«XIII століття – здійснено тактичний маневр полками, що є новим для феодального війська.»

«XIV століття – фланговий удар кінноти і фланкуючий обстріл арбалетників.»

«XVI століття – перемога за допомогою вогнепальної зброї і грамотного форсування річки тощо.»

«XVI століття – вперше використано нову тактику – координація легкої і важкої кінноти, піхота з рушницями і артилерією в таборі як опора фронту, також широкий маневр на полі бою тощо».

Це все наші.

До слова остання цитата про діяння князя Костянтина Острозького – він винайшов цю тактику і неодноразово використовував переможно. Він вважався одним з талановитих полководців Європи свого часу. Але де усі ці звитяжні перемоги? Клецька, Синьоводська, Оршанська, Ольшаницька битви? Де? Нема. Бо гречкосії не звикли пишатися воїнами? Ясна річ нам нав’язували ці комплекси, але може досить?

Нумо так щоб без гугла, чиї полки були особистим резервом Ягайла під Танненбергом?

Тут оприлюднили робочу версію календаря державних свят. Все чинно – громадське обговорення було, на різних публічних слуханнях шановне товариство все це зважувало. Але. 8 березня – відрада ліваків-соціалістів в українському календарі лишилося, а от жодної дати з довгого переліку української героїки так і не з’явилося. Так, все розумію – кон’юнктура, космополітизим тощо. Ну справді, як ми будемо жити без дня праці 1 травня чи міжнародного дня толерантності? Помремо. А не згадувати про те, як під Конотопом царятам московитським вломили? Не державний рівень? Шкода.

Словом, постало питання – а якщо відкинути комплекси і меншовартість та створити український військовий календар? Щоб не позичати очі в Сірка (котрий пес, а не характерник), казати: «Так, Грюнвальд – це ми. І Сині Води – ми. І похід Острозького на Молдавію – ми. Він же під Оршею – ми. Сагайдачний під Москвою – ми...». І цей перелік можна продовжити. 
На державному рівні – прорив Болбочана на Крим? Там німці отетеріли – не вірили, що без важкої артилерії можна штурмувати півострів! А українці одним ривком. Зимовий Похід, якщо вже Перші Визвольні брати – де аналоги тривалої операції невеличкої армії в запіллі ворога? Той же Острозький – Ольшанецька битва – рейд із нічним підходом до ворога із миттєвим з маршу розгортанням і оточенням ворожого війська?

А тепер зауважте – на рівні держави є події гідні відзначення і фіксування в календарях. На рівні вшанування в ЗСУ – статусом нижче, але з військової точки зору може і цікавіші події – є. На рівні міст, областей і територіальних громад, є дати для вшанування? Ще б пак! Для окремих підрозділів (котрим давно вже слід надавати українські імена і українських покровителів) можуть бути дати, що пов’язані із їхніми покровителями? Так.

Дивлячись, як Міноборони псує концепцію, підписану президентом, ніяких ілюзій щодо адекватності і мудрості тамтешнього керівництва, але міністри міняються (на щастя), а військо лишиться, логічно? І українська героїка гідна свого календаря? Напевно, так. А тепер просто уявіть, як виглядатиме цей календар, якщо туди вписати славу нашої зброї від перших київських князів?

А що вписали б ви? А що не вписували б принципово?

Мокшанці бояться, що одного дня ми все згадаємо. Давайте скоріш згадувати. Бо історію пишуть переможці. Тобто перемагають ті, хто пам’ятає – ці перемоги не випадковість.

Ceterum censeo Carthaginem delendam esse

І так – це наше Campus Martius

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.