7 грудня 2016, середа

Офшори та Порошенко: вихід є

коментувати
Два кроки, які дозволять президенту зберегти репутацію та допомогти своїй країні

Сьогодні тільки ледачий не проїхався по нашому президентові, обговорюючи деталі Панамагейта. Але професія змушує мою голову взятися за, напевно, найцікавіше завдання української політики на сьогодні: як врятувати Порошенка?

Відразу скажу, чого робити не варто. Це банально, але очевидно. Не варто брехати ні собі, ні людям. Ні, я не моралізую. Брехати не варто не тому, що це погано. Просто це не працює і може мати погані наслідки. Тому не варто називати цей скандал змовою, «зрадою», підступами Кремля, помстою політичних конкурентів або заздрісників, яким не дає спокою успішна політична кар'єра Петра Порошенка. Все це шлях в нікуди.

Петро Олексійович потрапив під роздачу не один. У світі йде велика «розбірка» із власниками офшорних компаній. У список, крім президента, потрапили ще близько 20 українців. Там також є Путін разом зі своїми соратниками. Там є європейські політики й відомі спортсмени (Марія Шарапова та Ліонель Мессі). Всім їм зараз нелегко. Тож немає сенсу верзти дурниці про гібридну війну, яка ведеться проти самого Порошенка.

Бізнес – окремо, політика – окремо

Для початку президенту та його команді треба чесно зізнатися самим собі: цю бомбу Порошенко підклав під себе сам. Допомогли, звичайно, і 54% виборців, які обрали його президентом. Ба більше, обрали, добре розуміючи, що роль Верховного головнокомандувача довіряють комерсанту.

Упевнений, не раз за політичну кар'єру Порошенка внутрішній голос підказував йому, що навіть у такій корупційній політиці, як українська, потрібно рано чи пізно вибирати один шлях, а не намагатися всидіти на двох кріслах: або ти заробляєш гроші та будуєш бізнес-імперію, або ти будуєш політичну кар'єру. У певний момент ці дві мети неминуче починають конфліктувати.

У разі з Петром Порошенком навіть не треба розбиратися, крав він гроші з бюджету країни, посідаючи вищі державні пости; чи причетний він до тотальної корупції, яка квітне в цій країні; чи використовував він своє службове становище для отримання преференцій своєму бізнесу. Хто б що не казав, довести все це буде складно. Але одне абсолютно очевидно: коли людина поєднує величезні можливості, які дає вищий державний пост, і володіння великими бізнес-активами, створюється так звана корупційна ситуація. Ситуація, коли цей стан можна використовувати для власної вигоди. Напевно, буває і так, що людина не докладає жодних зусиль для отримання преференцій, але сама ситуація, все її оточення починає сприяти її бізнесу – через те, на якій вона посаді.

Комерсант Порошенко має запитати політика Порошенка: навіщо він пішов у президенти?

Я гадаю, що Порошенко краще, ніж інші, розумів усю делікатність цього питання. Не дарма ж він обіцяв під час виборчої кампанії продати всі свої активи в разі перемоги. Саме тоді він вимовив фразу: «Я збираюся грати з вами чесно». І тут, знову-таки, треба розібратися, які саме активи він мав на увазі. Тільки корпорацію «Рошен»? Адже багато українців думають, що йдеться тільки про неї, оскільки вона широко відома, хоча насправді у Петра Олексійовича є маса інших бізнес-активів, які не настільки публічні, проте є його власністю.

Говорячи про продаж активів, Порошенко сказав, що не продасть тільки «5 канал», хоча по-хорошому його теж потрібно було б продати. А в результаті не продано нічого. Ба більше, розкрито документи, які говорять про те, що в період, коли наша країна вела активні бойові дії, для Порошенка оформляли офшор. Тобто коли українські бійці під Іловайськом не могли знайти вихід з котла, юристи президента створювали компанію на Віргінських островах.

Ситуація значно гірша, ніж може здатися: якщо говорити тільки про громадян України, то для них у цьому скандалі не було такої вже великої сенсації. Багато хто з нас прекрасно розумів, що Порошенко за своєю суттю – бізнесмен. Мало хто з нас знає, що українська Конституція забороняє президенту підприємницьку діяльність.

Придворні юристи, звісно, поспішили повідомити нам про те, що Порошенко не живе з бізнесу. Але згадайте, як свого часу юристи говорили нам про те, що і Віктор Федорович нібито не має судимостей, бо вони погашені. Чи повірили в це українці? Так само і з підприємницькою діяльністю Порошенка. Навіть коли кандидат у президенти обіцяє у разі обрання продати свої бізнес-активи та надалі не займатися підприємництвом, в цьому теж криється певного роду омана. Адже що таке продаж? Це і є підприємницька діяльність: людина продає своє майно і отримує прибуток. Зав'язати зі своїм бізнесом ти маєш іще до того, як вирішив піти в політику, а не в момент, коли отримав високу посаду.

Ба більше, ми б пробачили нашому президентові мільярдні капітали, як пробачали італійці Берлусконі, а нью-йоркці – Блумбергу. Ми пробачили б за перемоги на фронті. За тисячі гривень бойових рядовим контрактної армії. За тверду позицію щодо відстоювання державних інтересів на міжнародній арені. За викорінення корупції. За трьох посаджених друзів. Але за ці два роки стало зрозуміло, що Порошенко не є видатним полководцем. Він не та людина, яка здатна взяти на себе відповідальність і послати солдатів вмирати за батьківщину, сплативши цими вимушеними жертвами за перемогу над ворогом. Він не той, хто вичистить авгієві стайні владної корупції та створить нову країну до цього місцевим самоврядуванням. Не всім дано бути стратегами та великими полководцями. Не всі політики здатні стати творцями нових держав і нових цивілізацій.

Увесь світ відвернеться

Недовіра власних громадян – це ще півбіди. Гірше те, що зараз помре остання надія на Порошенка як талановитого дипломата, який веде успішні переговори зі світом. І реальний тиск на нього прийде не від власних громадян, більшість з яких вже і так не довіряють президенту. Гірше те, що своє «фе» йому почне висловлювати весь світ. Бо в усьому світі державних діячів, у яких є офшори, так чи інакше підозрюють в корупції.

Справа не тільки в цих трьох офшорах, які були заготовлені нібито під продаж «Рошен» (у чому нас намагаються переконати). Порошенко, як і більшість великих українських бізнесменів, працює з офшорами давно. Ці офшори у нього геть не єдині, і рано чи пізно спритні журналісти доберуться і до них. І якби тільки українські журналісти. Зацікавляться й іншими епізодами його політичного шляху, починаючи з членства в партії Медведчука і закінчуючи посадами в уряді Януковича. Світ тепер буде розглядати Порошенка під збільшувальним склом.

Насправді, офшор – річ абсолютно легальна. Особисто я абсолютно точно уявляю, коли комерсанту стає необхідним офшор. Тоді, коли він не любить свою державу. Ба більше, коли цю державу й любити нема за що. Наприклад, українська держава: по-перше, стягуючи податки, вона дере з підприємців три шкури; по-друге, ця держава не гарантує безпеки особистих бізнес-активів. А тому офшор, який пропонує мінімальні податки і непоганий правовий захист власності, – цілком нормальний вихід для багатьох бізнесів. І в більшості країн він не заборонений законом.

Але весь світ прекрасно знає, що найчастіше з офшорами працюють ті, хто або хоче приховати своє майно, або, як я вже сказав, не любить свою державу. І якщо пересічному бізнесменові, далекому від політики, це цілком можна пробачити, то для людини, що перебуває у вищих ешелонах влади, це серйозний морально-етичний «прокол».

Порятунок Порошенка

І все ж порятунок для Порошенка є. Комерсант Порошенко має запитати політика Порошенка: навіщо він пішов у президенти – в такий час і в такій країні? Тут небезпечно. Тут він не на своєму місці. А потім він має зробити два простих кроки, для самопорятунку.

Перше, що йому необхідно зробити, – призначити нового генерального прокурора. Його нинішні повноваження це дозволяють. Це не має бути людина, яку Порошенко знає особисто. Це не має бути людина з його оточення або зі старої прокурорської команди. Цю людину мають знайти залучені незалежні радники. Головна чеснота, що має бути в цієї людини, – справжня сміливість і готовність вичистити весь старий політичний клас. Єдине, що Порошенко має попросити для себе особисто, – це недоторканність його і його родини. Я говорю зараз не про ту «сім'ю», до якої входять Кононенко, Шокін, Березенко і ще низка «наближених», а про справжню сім'ю – дружину, дітей та інших родичів. При цьому, до речі, було б непогано йому запропонувати своєму старшому синові скласти депутатський мандат, щоб у майбутньому і його вивести з-під удару.

До речі, це може бути не генпрокурор, а, наприклад, глава СБУ. Головне завдання цієї людини – зробити те, про що мріє український народ тривалий час, не кажучи вже про два роки після Революції гідності, – прибрати з політики весь старий корупційний політичний клас. І в особистій бесіді президент має сказати цій людині: «Тобі дозволено робити все, що ти вважаєш за потрібне. Твої повноваження значно більші, ніж мої. Не зупиняйся ні перед чим, а я допомагатиму, чим зможу. Як мінімум – не заважатиму».

Звісно, коли новий генпрокурор або глава СБУ почне виконувати своє завдання, з країни почнеться великий «вихід» колишніх політиків. Вони масово бігтимуть – хто в Європу, хто в Росію, а хто – і на ті самі острова, де відкривають офшори. О, це буде ще той біг! Як за Булгаковим.

Безумовно, ця нова людина за півроку стане дуже відомою та популярною в Україні. І власне у той момент, коли незалежна соціологія ляже на стіл нашого гаранта Конституції та покаже, що у його так званого ставленика – величезна підтримка більшості громадян, Петро Порошенко повинен буде зробити другий важливий крок – голосно і чітко сказати всій нації, на всіх телевізійних каналах: «Вибачте мені все, але я йду. На жаль, конфлікт між моїми бізнес-інтересами та необхідністю будувати нову державу виявився непереборним. Але я зробив для вас головне: я привів до вас свого наступника, який здатен цю ситуацію розв’язати». Далі – відхід від політики, почесне повернення у свій бізнес, повага, шана та вдячність нації.

Багато хто скаже: «Але ж ми вже бачили подібне в новітній пострадянській історії. Саме так вчинив Єльцин». Так, ви цілковито маєте рацію. І я вважаю, що ця технологія була ефективною. Саме тому Єльцину, за великим рахунком, росіяни пробачили нездатність побудувати нову Росію. І багато хто повірив у Путіна. От тільки Єльцин припустився фатальної помилки – вибрав не ту людину. І в Порошенка в подібній ситуації є загроза припуститися помилки – вибрати нам «свого Путіна», який узурпує владу. Але Порошенко і тут може підстрахуватися – протягнути крізь Раду закон про легальне володіння громадянами зброєю і правом на самозахист і повстання. У країні, яка має досвід двох Майданів, путіноподобний диктатор має мало шансів.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.