3 грудня 2016, субота

На наступний день після Зради

коментувати
Айварас зробив сильний хід. Він зробив його гідно і красиво. Після таких ходів сам міністр може спати спокійно, а от всім іншим не до сну. Особливо – президенту

Але як раз після сильного удару, після Дня Зради, потрібно лягти спати. Щоб переспати з цією думкою. І замістити ірраціональну апатію, і перший раз прокинулося бажання іммігрувати з раціональними міркуваннями.

Отже, що ж далі може бути.

Тепер, цілком очевидно, хід Порошенка. Ми завжди вважали його розумним. Розумніше за Януковича, точно. Але і просто розумним. Розумним політиком. І зараз він повинен прийняти політичне рішення. І довести, що ми всі не помилялися. Перший раз ми помилилися, вважаючи, що для президента місце в історії важливіше банківського рахунку. І цю помилку варто визнати. Але зараз загроза нависла вже над його майбутнім, фінансовим і політичним, а значить, є шанс, що інстинкти змусять його зробити раціональний хід.

Є стандартний український варіант. Це «Сидіти на березі річки і чекати, поки повз пропливе кредит МВФ». Тобто спроба виступити і сказати, що треба жити дружно, а я гарант Конституції. Не прибирати Кононенка, вмовити Айвараса залишитися, зберігши поточну болотисту структуру. І тут все залежить від Айвараса. Чи вистачить у нього сили волі, щоб утриматися від спокус відіграти все назад. Важелів тиску на нього немає, прокурорських справ – теж. І Айварас повинен до останнього стояти на своєму, що повернення назад, на тих же умовах, під обіцянку «він тебе більше не чіпатиме» - це вже мало. Якщо Порошенко переконає міністра залишитися, то реально нічого не зміниться. Але міністр вже вивіз картини і навіть не прийшов на фракцію. Сказав, що хворий. Воно і зрозуміло, від виду осіб, які чекають його там, може виникнути нездужання. І сильний блювотний рефлекс. А значить, є надія, що Айварас не здасть назад.

Голова, як відомо, предмет темний. Особливо, якщо це голова українського президента

І тоді залишається три варіанти. В одному з них Порошенко грає раціонально, в інших – грає його жадібність. Щоб вийти із ситуації з плюсом для себе, президент повинен зробити хід конем. Цілком очевидно, що активній частині суспільства потрібна ритуальна і символічна жертва, у вигляді Кононенко, який здає мандат. І НАБУ тут ні при чому, нехай розслідують, іноді заглядаючи на Банкову. Кримінальна та політична відповідальність – різні речі. І це дозволить зняти частину негативу.

Вплив насправді він особливо не втратить, так й треба розуміти, що Кононенко – це всього лише продовження Порошенка. Ніхто його не знав пару років тому. Нічим він не виділявся. Це всього лише продовження руки президента. Також цілком зрозуміло, що протягнути в новий Кабмін схемщиків тепер стає вкрай складно. За умови, звичайно, що Порошенко продовжує бути політиком. І зацікавлений у підтримці хоч когось із суспільства і збереження фінансування кредиторів.

Збільшення «технократичності» уряду дозволить повернути в нього і Айвараса, і залишити частину прогресивних міністрів. Підвищить підтримку Заходу і створить хорошим громадський момент. Поверне хоч частину втраченої довіри, яка пропорційна кількості пристойних людей у міністерських кріслах. При інших умовах ніхто з сильних людей туди тепер просто не піде. Романтики закінчилися. І для посилення уряду необхідний знак. У тому числі у вигляді ритуальної жертви. На яку, до речі, виявився здатний Яценюк. Він, швидше за все, залишиться в такому Кабміні. Балів він зараз не втратив, підтримку Заходу має, та й коаліція потрібна. Цей варіант є вкрай позитивним. І, можливо, є тим випадком, коли бажане видається за дійсне. Але ймовірність існує. І, головне, що вона відповідає інтересам президента.

Інші варіанти менш оптимістичні. І в них президент-політик програє своїй жадібності і показує, що крісло президента в країні – прокляте. І після певного часу на ньому будь-яка людина зривається з котушок. Запаморочення від успіхів.

Порошенко може піти за сценарієм – нічого не сталося, йде Айварас – і чудово. Все само якось розсмокчеться. Тим більше, ніхто ж не знає, чи він хоче утримати Айвараса зараз, чи їх зустріч – теж данина ритуалу, гра на публіку, яка не зрозуміє, якщо такого міністра просто так відпустять після такого виступу. Але ж кандидат на його місце вже був, та ще й з самої Адміністрації президента. Можна поставити його і радіти. Можна поставити своїх людей замість інших міністрів-технократів. Домовитись якось з Народним Фронтом. І знайти в парламенті підтримку ряду груп, які охоче голосують за розумну ціну. А там може і грошей дадуть. Адже американцям від тебе нікуди діватися, позаду Москва. Тим більше, ще півроку Наталія Яресько може і протримається. Поки їй остаточно не осточортіє.

Цей варіант дозволяє зберегти психологічний комфорт, фінансові потоки. Дуже привабливий варіант. Біда в тому, що грошей дадуть набагато менше. Та й інвестори не прийдуть. Тим більше, розраховувати на чесну і прозору приватизацію в такому випадку навряд чи варто. А значить рано чи пізно настане той самий колапс. І рано чи пізно, цей другий варіант призведе до третього сценарію, який можливий і зараз. Дострокові вибори. На які Порошенко може піти, тим більше закон про вибори ніхто не прийняв, пропорційну систему не ввів, а значить знову мажоритарники з усіма витікаючими. І є шанс у президента, який більше не повинен грати роль чесного реформатора, всіх перемогти.

Дострокові вибори – поганий варіант. На економічному дні, на тлі війни, великі шанси перемоги популістів і радикалів, що ніколи не допомагала реформам. Але справа в тому, що реформ може і не бути. У другому варіанті розвитку ситуація ними і не пахне. А значить, дострокові вибори перетворюються не тільки в реальність, але і в досить позитивну реальність. І чим раніше – тим краще. Тим більше, тепер навіть з'являється вибір. Зрозуміло, мова не йде про голосування за Народний Фронт, Ляшко або Блок Порошенка. Цікаво, який нині рейтинг у президентської політичної сили.

Але з'являються контури умовного Антикорупційного фронту Саакашвілі, який здатний набрати чимало голосів. І є надія, що Айварас і Ко, що його команда з міністерства економіки, стануть основою для Ліберальної української партії, якої так не вистачає. Саме ідеологічної партії. Об'єднання Айвараса з Міхо не дасть значно більше голосів, але потенційний успіх Ліберальної партії, а після гідної поведінки Айвараса - він цілком можливий, здатний повністю змінити ситуацію. І, головне, надовго поставити тренди для українського майбутнього. В якому, в майбутньому, стати президентом через пару років шансів у Вакарчука набагато більше, ніж у Порошенка.

І вибір сценаріїв зараз здійснюється в голові Порошенка. А голова, як відомо, предмет темний. І дослідженню не підлягає. Особливо, якщо це голова українського президента.

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.