26 квiтня 2017, середа

Буча та Ірпінь: кримінал чи моральний вибір

коментувати
Виник суспільний договір, в рамках якого люди погоджуються на корупцію в "розумних" межах. Ти кради, але ділися

Проблема посадки мерів Ірпеня та Бучі, особливо Бучі - це не питання кримінального права. Не дискусія на тему, винен мер чи ні. Це розмова про новий суспільний договір. І про допустимість старого.

Чи є сумніви, що меру Бучі є що пред'явити, після тисячі журналістських розслідувань, сотень будівництв у лісі й безлічі високих парканів? Немає. Питання в іншому. Мер Бучі ділився з містом. Містечко під Києвом рік у рік стає красивішим. Парки, дороги, хороші розв'язки. Коли проїжджаєш Бучу, складається враження, що від Києва поїхав набагато далі, ніж на 30 км. І не в бік Росії. А коли виїжджаєш з Бучі та в'їжджаєш, наприклад, у Гостомель, то складається враження, що ти перетнув кордон ЄС і України. Різниця в дорогах очевидна.

Логічно, що люди люблять цього мера. Адже вони бачать приклади по сусідству, коли не робиться зовсім нічого. А паркани все одно зростають. В результаті виник певний договір, суспільний договір, коли люди погоджуються на корупцію в "розумних" межах. Ти кради, але ділися. І це феномен не тільки Бучі. Мало хто в Києві сумнівається, що треба посадити Кернеса. Але ж його люблять у Харкові, незважаючи на лавочки. І точно так само протестували б, якби приїхав Луценко і компанія і пов'язали його. Адже є приклади, де мери точно так само крадуть, але нічого не роблять. І є страх, що замість тих, хто ділиться, прийдуть ті, хто тільки крастимуть і нічого не робитимуть. Адже навіщо ділитися, якщо все одно можуть посадити.

Друге питання - вибірковість. Чому приїхали в Бучу і не приїхали в Одесу. При цьому є стійке відчуття, що в Одесу і не приїдуть. І це знову дає людям підставу відстоювати "свого сучого сина".

Врешті люди незадоволені арештами, хоча самі вимагають їх. Вимагали. Реалізуючи ще раз класичну схему "так, реформи потрібні, але підіть пореформуйте спочатку в іншому місці". Цей "моральний вибір" ще раз показує, що люди не готові до змін точно так само, як не готова політична еліта.

Насправді ніякого морального вибору немає. Адже є мер. І у нього є робота. І навіть якщо він робить свою роботу, це не дає йому права красти. Це питання поваги. Поваги кожного громадянина України до самого себе. І компроміси тут неприпустимі, якщо ви налаштовані на зміни. Тому що зміни - це шлях. Якщо ви хочете стояти на місці - то ваш вибір очевидний. Це вибір гіршого зла. Краде, але ділиться. Тоді нікого не можна заарештовувати. Тоді старий суспільний договір, "Ви крадете, але ділитеся" легітимний. Але все це нагадує стокгольмський синдром, адже люди, які щиро захищають своїх мерів, повинні розуміти, що ті крадуть, насамперед, з їхніх кишень.

Якщо ви хочете змін, якщо ви вимагаєте більшого, умовного "європейського вибору" - то ви готові починати цей шлях. Ви вибираєте почуття власної гідності, прямий наслідок все тієї ж Революції гідності, не погоджуючись на принизливий для вас попередній суспільний договір. Вимагаючи новий. "Ми вас наймаємо і контролюємо, а ви працюєте і не крадете". Але звучить він фантастично. Для більшості. І йти до його реалізації довго. Дуже довго. Крок за кроком. Швидко в Україні не виходить. Виходячи із зони комфорту. Відвойовуючи сегмент за сегментом. Звісно, важко, коли меншість тягне вперед, а пасивна більшість проти. Але вона пасивна. І проти тільки тоді, коли зачіпають її особистий інтерес. Особистого улюбленого мера, наприклад.

Чи можна уповільнити зміни? Звісно. Кому це вигідно? Насамперед бенефіціарам старого суспільного договору. Чи вигідно це людям? Чи вигідно пацієнту затягувати неприємне лікування? Ні. Значить, кожен зацікавлений у тому, щоб зміни йшли якомога швидше.

Хоча, звичайно, прийняти такі зміни мешканцю Бучі було б набагато простіше, якби прокурори приїхали в гості до мера Одеси. Перевірити документи. Всі три паспорти. Для початку. Про все інше легко розкажуть одесити. І все інше чудово знають нові і старі прокурори. Але прокурорів теж влаштовує старий суспільний договір. Значить, щоразу вони мають розуміти: якщо вони не прийдуть за корупціонером, прийдуть за ними. Це єдиний можливий мотиватор. І прискорювач змін.

У тексті представлено точку зору автора, яка може відрізнятися від офіційної позиції компанії. Відповідно, подана інформація не може трактуватися одержувачами розсилки і представниками ЗМІ як публічна і офіційна.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.