24 червня 2017, субота

Захід не врятують стіни на кордонах

коментувати
Жодна перешкода не утримає хвилю мігрантів, яка зростає

В Агадесі, місті на півночі Нігерії, яке є головним відправним пунктом для мігрантів, які тікають з Західної Африки, понеділок – день переїзду. Мігранти з десятка країн збираються тут у каравани кожну ніч понеділка, щоб зробити божевільний кидок через Сахару і дістатися Лівії, сподіваючись потім перетнути Середземне море і опинитися в Європі.

Збір каравану – незабутнє видовище. Незважаючи на вечірній час, як і раніше, дуже жарко, і темряву прорізає тільки слабке місячне світло. А потім пустеля раптово оживає.

За допомогою месенджера WhatsApp на своїх телефонах місцеві контрабандисти, які пов'язані з мережами контрабандистів по всій Східній Африці, починають координувати вивантаження біженців з підвалів і притулків у місті. Біженці прибувають у місто з Сенегалу, Сьєрра-Леоне, Кот-д'Івуару, Ліберії, Чада, Гвінеї, Камеруну, Малі та з міст у самій Нігерії.

З вуличок виринають пікапи Toyota, у кожен з яких набилося 15-20 чоловіків – ноги і руки стирчать на всі боки. Автомобілі йдуть за машинами-розвідниками, що перевіряють, чи немає поблизу поліцейських, які ще не були підкуплені.

Це все одно, що спостерігати за тим, як оркестр виконує симфонію – тільки ти уявлення не маєш, де перебуває диригент. Нарешті всі машини прибувають до місця збору на північ від міста, формуючи гігантський караван – від 100 до 200 машин – необхідний, щоб мати можливість відбитися від пустельних бандитів.

Бідна Нігерія. Агадес внесений у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, але туристи покинули місто після того, як поблизу трапилися атаки з боку угруповання Боко Харам та інших джихадистів. Тому, як пояснює мені один контрабандист, машини і автобуси, які раніше перевозили туристів, тепер використовуються для транспортування мігрантів. По всій Африці діють вербувальники, пов'язані з контрабандистами, які переконують матерів хлопчиків зібрати $400-$500, щоб відправити синів на пошук роботи у Лівію або Європу. Добираються туди небагато, але потік охочих не вичерпується.

Я стою на станції контролю за шосе в Агадесі, спостерігаючи за цим парадом. Я бачу силуети молодих чоловіків, що мовчки стоять у кузовах пікапів, коли ті пролітають повз мене. Думка про те, що вони вважають своєю землею обітованою розорену війною Лівію, повинна дати вам приблизне уявлення про те, в яких відчайдушних умовах їм доводиться жити зараз. Щомісяця у таку дорогу вирушає від 9 000 до 10 000 чоловіків.

По всій Африці діють вербувальники, які переконують матерів відправити синів у Лівію або Європу

Деякі погоджуються поговорити, хоча і дуже нервують. Одна група дуже молодих нігерійських чоловіків розповідає, що вони відправляються видобувати золото на крайню північ країни. Більш типова група – п'ятеро чоловіків, які розповідають знайому історію: в селі не було роботи, вони перебралися в місто, але там роботи теж не знайшлося, тому тепер вони прямують на північ.

Дивно те, що, коли ви підете на північ, ближче до кордону з Лівією, ви побачите натовпи мігрантів, які повертаються звідти і усвідомили, що в країні немає можливості знайти нормальну роботу. Один з таких мігрантів, Маті Алманік з Нігерії, розповів мені, що залишив у Нігерії своїх трьох дружин і 17 дітей, щоб вирушити шукати роботу в Лівії або Європі, і повернувся, втративши всі ілюзії. У Лівії, розповідають мігранти, вас можуть побити в будь-який момент або заарештувати, а потім поліція використовує ваш телефон, щоб зв'язатися з вашою родиною в Нігерії і вимагати викуп за звільнення.

Так само, як сирійська революція була частково запущена найгіршою посухою в сучасній історії країни, що тривала чотири роки – а також перенаселеністю, кліматичними проблемами і інтернетом – аналогічним чином почалася і нинішня хвиля мігрантів. Саме тому я перебуваю тут на зйомках програми National Geographic про зміну клімату. Я подорожую з Монікою Барбат, головою Конвенції ООН у боротьбі з опустелюванням і Адаму Чайфу, нігерійським міністром екології.

Чайфу пояснює, що Західна Африка пережила два десятиліття перемежованих зливами посух. Сухі періоди змушують зневірених людей вирубувати ліси на продаж або для того, щоб готувати їжу на дровах, але за засухами йдуть все сильніші зливи, які без проблем вимивають верхній шар грунту. Тим часом населення зростає – в середньому жінка в Нігерії народжує семеро дітей – і батьки продовжують заводити більше дітей задля соціальних виплат, і кожен рік пустеля поглинає все більше родючої землі. «Ми втрачаємо близько 100 000 гектарів орних земель щорічно, - каже Чайфу, - і 60 000 – 80 000 гектарів лісу».

Раніше сезон дощів починався в червні і тривав до жовтня, але тепер дощі йдуть і в квітні – а садити треба відразу після дощів. Але потім два місяці триває посуха, а після цього починаються ще сильніші дощі, які вимивають посіви – і все це є наслідком зміни клімату.

Барбат каже, що «Опустелювання грає роль спускового гачка, а зміна клімату посилює політичні виклики, з якими ми стикаємося сьогодні: проблему економічних мігрантів, міжетнічних конфліктів і екстремізму». Вона показує мені карту Африки з великою кількістю точок, зосереджених посеред континенту. Перша карта – найбільш схильні до опустелювання регіони Африці в 2008 році. Друга карта: конфлікти і голодні бунти в Африці в 2007-2008. Третя карта: терористичні атаки в Африці в 2012 році.

Скупчення точок на всіх трьох картах охоплюють одні й ті самі території.

Європейський союз нещодавно домовився з Туреччиною про значне збільшення фінансової допомоги, що виділяється Анкарі на мігрантів, які дісталися до країни, але натомість Туреччина повинна не пустити цих мігрантів в Європу.

«Якби ми інвестували бодай незначну частину цих коштів на те, щоб допомогти африканським країнам боротися з вирубкою лісів і підтримати дрібне фермерство, завдяки якому живуть 80% людей в Африці, їм не довелося б нікуди бігти. Це було б краще і для них, і для планети», - говорить Барбут.

Вона зазначає, що зараз всі зайнялися будівництвом стін, але насправді стіна потрібна тільки одна – «зелена стіна» відновлених лісів, яка простяглася б від Малі на заході до Ефіопії на сході і зупинила б пустелю. «Ця ідея народилася в самих жителів Африки», - додає Барбут. Це дуже правильна ідея.

Бо зрештою жодна стіна не утримає хвилю мігрантів. Все, що ви тут бачите, просто кричить про те, що без стабілізації сільського господарства в Африці люди продовжать тікати в Європу. А ті, у кого такої можливості не буде, напевно почнуть схилятися до екстремістських угрупувань, які платять своїм членам.

Я опитав 20 чоловіків з як мінімум десяти африканських країн у центрі допомоги Міжнародної міграційної організації в Агадесі – всі вони побували в Лівії і намагалися потрапити в Європу, але не досягли успіху в цьому і були змушені повернутися без копійки в кишені – вони навіть не можуть дістатися до своїх рідних сіл. Я запитав їх: «Скільки з вас і ваших друзів залишили б Африку і поїхали в Європу, якби можна було зробити це легально?»

«Tout le monde», – практично закричали вони, піднімаючи руки.

Я не великий знавець французької, але, думаю, це означає «всі».

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.