21 вересня 2017, четвер

Велика світова стіна

коментувати
Швидкість розпаду штучних держав в Африці та на Близькому Сході така, що криза біженців найближчим часом торкнеться всього світу

Після того як Дональд Трамп запропонував спорудити високу стіну на кордоні між США і Мексикою, губернатор штату Вісконсін Скотт Уокер вирішив підняти ставки і заявив, що було б розумно побудувати паркан довжиною в 9 тис. км між Америкою і Канадою.

Що ж, і я підніму ставки. Пропоную відразу звести купол над усією країною, і чого вже там, замінувати всі гавані.

Так, це здається божевіллям. Але страхи, на яких грають політики, просторікуючи про стіни на кордоні, реальні. У світі відбувається серйозний зсув тектонічних плит, і люди вже відчувають тремтіння землі. Світ розділився на регіони порядку і хаосу, але вперше за довгий час у нас немає готового рішення для тих, хто біжить від хаосу в світ порядку.

США, оточені двома океанами і дружніми демократіями (Мексикою і Канадою), насправді менше за інших схильні до впливу цієї нової ери. Чистий міграційний потік з Мексики на сьогоднішній день дорівнює нулю. По суті, треба лише зміцнити економічну інтеграцію з сусідами таким чином, щоб держави ставали все більш стабільними і успішними. Тому я підтримую ідею стін, але стін з великими воротами, що сприяють припливу інвестицій, загальних стандартів, торгівлі й туризму. Ніщо не убезпечить нас краще, ніж це.

Ми можемо зупинити потік біженців тільки двома способами: ізоляція або війна

Трамп і Уокер заради політичної вигоди провокують американців на дурість і страх у відносинах з сусідами. Але якби один з них балотувався зараз в Європі, плани з будівництва стін сприйняли б всерйоз, оскільки величезна кількість біженців з країн Африки та Близького Сходу йдуть, пливуть і їдуть на автобусах і потягах, намагаючись дістатися до європейського світу порядку.

І це тільки початок. Три наймогутніші сили на планеті: мати-природа (зміна клімату, втрата видової різноманітності і перенаселення в країнах, що розвиваються), закон Мура (зростання могутності технологій) і ринок (глобалізація, в результаті якої країни стають взаємозалежними) набирають обертів.

Сильним державам доводиться нелегко, а слабкі просто не справляються. І першими розпадаються найбільш штучні з них: їхні кордони — всього лише прямі лінії, що не відповідають ні етнічним, ні племінним, ні релігійним реаліям, а лідери цих держав замість того, щоб дати своїм громадянам рівні права, витратили 60 років, спалюючи ресурси. Тому коли їхні залізні кулаки розтискаються (у Лівії та Іраку — з американською допомогою, ці неприродні утворення більше нічого не тримає.

З часів Другої світової зовнішня політика США була сфокусована на тому, щоб інтегрувати якомога більше держав у демократичне співтовариство з вільним ринком, побудоване на принципах верховенства права і перешкоді тим, хто хоче дестабілізувати ці держави.

Ми історично покладалися на те, що штучні утворення можуть утримуватися в стані стабільності імперіями — як Османська, метрополіями — на кшталт Великобританії і Франції, авторитарними керівниками — від королів до полковників. Але тепер ми живемо в постімпериалістичному, постколоніальному світі; в минулому незабаром залишаться і авторитарні держави. І вже ніхто не зможе контролювати нестабільні регіони залізною рукою, поки світ порядку спокійно займається бізнесом, лише іноді згадуючи про напругу на кордоні.

У нас болить серце за сирійських біженців, які намагаються дістатися до Європи. І щедрість Німеччини, яка продовжує приймати їх, дивовижна. У нас є особливі зобов'язання перед біженцями з Лівії і Іраку. Але тепер, коли руйнується така кількість держав, просто приймати все більше і більше біженців — не вихід.

Якщо говорити відверто, то зупинити потік біженців можна лише двома способами: відокремити світ хаосу стіною або ж вторгнутися в нього всією міццю, розбити негідників і побудувати новий лад на засадах реального громадянства — масштабний проект, для втілення якого в життя буде потрібно не менше двох поколінь. Але ми не хочемо обирати. Ми обманюємо себе, думаючи, що є ефективний і простий третій спосіб — приймати більше біженців і встановити кілька закритих для польотів зон.

Щоб досягти мети, треба докласти певнихі зусиль. А цього робити ніхто не хоче, оскільки в результаті можна отримати лише нові рахунки до оплати. І пам'ятайте: ці три сили — мати-природа, ринок і закон Мура — тільки розігріваються. Такого ще не було, тому незабаром нам доведеться вчитися приймати непрості рішення.

Текст друкується з дозволу автора

Вперше опубліковано у виданні The New York Times

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.