10 грудня 2016, субота

Безвихідна спецоперація. Путін застрягне в Сирії

коментувати
Путін по-дурному кинувся в Сирію, сподіваючись без особливих витрат показати своїм громадянам, що Росія все ще є супердержавою

Сьогодні багато говорять: мовляв, хитрун Путін знову переграв незграб-американців, відправивши солдатів, літаки і танки в Сирію для підтримки режиму Башара Асада та боротьби з ІДІЛ, що загрожує його владі. Ах, якби в нас був такий розумний, твердий і рішучий президент!

Ви серйозно? Тоді подумайте ось про таке: припустимо, що США будуть бездіяльно сидіти і дозволять Путіну бомбити ІДІЛ, допомагаючи Асаду. Скільки мине часу, перш ніж у кожного суніта на Близькому Сході (про джихадистів я мовчу) на заставці телефону з'явиться фото Путіна з мішенню на лобі?

Більшість сирійців — суніти, більш того, це релігія, яка домінує на всьому Близькому Сході. Якщо Путін і Росія кинуть всі сили на захист Асада, проіранського алавітсько-шиїтського воєнного злочинця, який відзначився спробою геноциду, це зробить їх ворогами всіх сунітів, включаючи російських мусульман.

Обама був правий у своєму небажанні радикально втручатися в сирійську політику, але йому так і не вистачило хоробрості, щоб пояснити американцям і всьому світу причини своєї нерішучості. В той же час республіканські критики Обами так нічому й не навчилися на своїх помилках. Вони сліпо захищають політику "спочатку стріляй, а потім цілься", хоча немає жодних причин вірити в те, що у Сирії цей підхід виявиться успішнішим, ніж свого часу в Іраку та Лівії.

Особисто я віддам перевагу лідеру з недоліком хоробрості, а не критикам, які не вміють робити висновки зі своїх помилок. Це не означає, що лідер має право сидіти склавши руки. США можуть змінити багато чого, але для цього потрібно тверезо оцінювати союзників у Сирії.

"Агов, Володю, ну як успіхи?"

Добре, припустимо, росіяни якимось дивом здолають ІДІЛ. Єдиний спосіб не дозволити терористичній організації відродитися — зробити так, щоб ці території зайняли помірні суніти. Як думаєте, чи погодяться помірні суніти співпрацювати з Росією, поки Путін є головним захисником Асада, людини, яка вбила барельними бомбами більше сунітів, ніж хто‑небудь інший на планеті?

Путін по-дурному кинувся в Сирію, сподіваючись без особливих витрат показати своїм громадянам, що Росія все ще є супердержавою. І застряг. Обамі і Джону Керрі варто було б просто залишити його в спокої на місяць, спостерігаючи, як він перетворюється на ворога номер один для всього сунітського мусульманського світу. "Агов, Володю, ну як успіхи?"

Єдиний спосіб для Путіна вибратися з цього глухого кута — знайти політичне вирішення сирійського кризи з допомогою США. А це можливо тільки в тому випадку, якщо росіяни та іранці змусять Асада піти з посади президента і виїхати з країни в обмін на обіцянку опозиції забезпечити безпеку секти алавітів, до якої належить Асад.

Але для того, щоб прийти до такого рішення, спочатку потрібно розібратися з інтересами США в Сирії. А вони полягають у тому, щоб позбутися двох зростаючих проблем: від ІДІЛ, що загрожує острівцям миру в регіоні — Лівану, курдам і Йорданії — і від кризи сирійських біженців, яких так багато, що вони заполонили Ліван і Йорданію і, якщо втеча буде тривати такими ж темпами, дестабілізують ЄС.

Якщо ми хочемо, щоб у Сирії з'явилася демократія, доведеться засукати рукави і побудувати її там самостійно. Ідея про те, що для цього достатньо просто озброїти більше помірних сирійців,— цілковите божевілля.

На вихідних The Times повідомила, що "з 2011 року в Ірак і Сирію потрапили близько 30.000 бойовиків з 100 різних країн". Іншими словами, 30.000 чоловік поїхали в Сирію заради цінностей джихаду і халіфату. А скільки поїхали в Сирію, щоб встати на захист демократії? Схоже, нуль.

Чому нам доводиться вишукувати помірних, а потім ще й вчити їх, тоді як бойовиків, схоже, нічому вчити не треба? Тому що джихадисти захоплені ідеями, нехай і збоченими. У Сирії немає критичної маси помірних, натхнених ідеями; там готові боротися за свої будинки і сім'ї, але не за абстрактні цінності, на зразок демократії. Ми намагаємося заповнити недолік переконаності військовою підготовкою, але це не працює.

Чи є серед сирійської опозиції справжні демократи? Напевно, але їх недостатньо. Крім того, їм не вистачає організованості, мотивації і безжальності їхніх опонентів.

Всі хочуть ідеального вторгнення в Сирію: щоб здавалося, ніби відбувається реальна дія, але при цьому не потрібно було відправляти туди солдатів або досягати компромісів з неприємними людьми. Однак таких ідеальних рішень немає.

Непродумане втручання Путіна в Сирію призведе до того, що майбутня угода або як мінімум тривале перемир'я, яке зможе зупинити потік біженців, в кінцевому рахунку буде більш потрібна йому, ніж американцям.

Текст друкується з дозволу автора. Вперше опубліковано у виданні The New York Times.

Текст опубліковано в журналі "Новое Время" за 2 жовтня 2015 року

Публікується з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.