19 вересня 2017, вівторок

Сирійський урок Трампа

коментувати
Вчорашня воістину жахлива газова атака жителів Сирії - трагічний урок для Трампа. І якщо він не змінить свою зовнішню політику, таких уроків буде ще більше

Кожен день новий президент США дізнається, що будь-яка велика проблема, з якою він стикається, схожа на історію з Obamacare – якби було добре, просте рішення, його б уже знайшли, тоді як ані його власна партія, ані люди не готові змиритися з менш вдалим варіантом.

Але у вівторок, Трамп отримав трагічний урок зовнішньої політики через воістину жахливу газову атаку жителів у Сирії, багато з постраждалих – діти. Як повідомляється, її провів проросійський, проіранський кровожерливий режим Башара аль-Асада.

Президент Трамп обійняв посаду, наївно вважаючи, що здатний перетворити боротьбу з ІД на ключовий елемент своєї політики на Близькому Сході – в основному, скидаючи більше бомб і відправляючи більше солдатів, ніж це робив Барак Обама, щоб довести свою правоту. Здається, Трамп ще думав, що боротьба з Ісламською державою відкриє можливість партнерства з російським президентом Володимиром Путіним.

Це було наївно, оскільки ІД не існує у вакуумі, і ці терористи – не єдина небезпека в регіоні. Ісламська держава стала реакцією на свавілля Ірану та Іраку, де військові-шиїти за підтримки Ірану, і урядові війська Іраку під проводом Нурі Аль-Малікі намагалися усунути залишки сунітської влади в країні і зробити її підданою Ірану.

Якщо просто дозволити Асаду відновити контроль над всією Сирією, почнеться неконтрольована бійня

Атаки іранців-шиїтів на іракських сунітів відбувалися одночасно з дією шиїто-алавітського режиму Асада, який перетворив рух різних конфесій за демократію в Сирії в сектантську війну між сунітами і шиїтами. Асад вважав, що якщо він розстріляє або отруїть досить багато сирійських сунітів, то зможе перетворити їхні спроби встановити демократію на міжконфесійну війну з режимом шиїтів-алавітів. І, по суті, це спрацювало.

Опозиція майже повалила його, але з допомогою Росії, Ірану і армії Хезболли, Асаду вдалося розгромити сирійських сунітів.

ІД було безформною істотою, затиснутою між Росією, Іраном, Асадом і Хезболлою в Сирії з одного боку, та Іраном і проіранськими ополченцями в Іраку – з іншого. Коли Трамп сказав, що хоче об'єднатися з Росією для перемоги над ІДІЛом, це було просто музикою для Асада, Росії, Ірану і Хезболли. Як і всі інші, вони зрозуміли, що можуть використовувати дурість Трампа в своїх цілях.

Так що, минулого тижня дехто на ім'я "Рекс Тіллерсон" (який, як мені сказали, є держсекретарем США) заявив, що "подальше становище президента Асада визначить сирійський народ" – так, ніби в Сирії скоро пройдуть вибори, як в Айові. Постійний представник США в ООН Ніккі Хейлі зробила ще більш жалюгідну заяву, сказавши репортерам, що завданням США "більше не є сидіти там, намагаючись позбутися Асада".

Тож не дивно, що Асад зовсім не жалкував про те, що The New York Тімеѕ описала як "одну з найбільш кривавих хімічних атак останніх років у Сирії" – про вбивство десятків людей у провінції Ідліб, останньому великому оплоті сирійських повстанців.

Врахуйте, це не Дональд Трамп винен в сирійській проблемі, і президент має рацію, коли скаржиться, що вона дісталася йому від команди Обами. У них теж була своя марна стратегія роботи в Сирії, зокрема, ідея переговорів з ключовими гравцями – Росією і Іраном – без будь-яких варіантів вплинути на них.

Але якщо шукати винних у тому, що Америка не стала втручатися в політику Сирії, вам варто подивитися по сторонах.

"Єдине, що заважає США використовувати військову силу в Сирії – це американська демократія, – пише експерт з міжнародної політики Майкл Мандельбаум, автор книги Mission Failure. – Американці просто не хочуть жертвувати людьми і грошима заради не те, щоб жахливого, але все одно поганого результату в Сирії". Це побічний ефект провалів Буша в Іраку і Афганістані.

 

На жаль, тепер я вважаю, що бездіяльність – це помилка. Якщо просто дозволити Асаду відновити контроль над всією Сирією, почнеться неконтрольована бійня. Рішення на переговорах неможливе, довіри немає.

Найкращий з найгірших варіантів – поділ Сирії і створення сунітської охоронюваної території, яка перебуватиме під захистом міжнародних сил, в тому числі й американських, якщо знадобиться. Як мінімум, це зупинить вбивства і потік біженців, які викликали хвилю популізму і націоналізму в Європейському Союзі.

Це некрасиво і непросто. Але в часи Холодної війни американці відправили 400 тисяч військових в Європу, щоб зберегти конфесійний мир і демократичний вибір. Варто спробувати створити безпечну зону в Сирії з допомогою НАТО та Ліги арабських держав. І якщо тоді Путін і Іран захочуть утримати м'ясника Асада в Дамаску – нехай.

Або так, або президент Трамп, будьте готові до безлічі днів, подібних до вівторка. Як я сказав, всі проблеми схожі на Obamacare: їх вирішити не так просто, як вам здавалося.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Вперше надруковано в The New York Times

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.