19 серпня 2017, субота

Перетвітити Трампа

коментувати
Зараз, коли новий президент США готується покласти руку на Біблію і присягнути, я хвилююся за свою країну як ніколи. Найбільше насторожують його отруйні і дріб'язкові пости в Твіттері

Після обрання Дональда Трампа президентом мені здалося, що це найбезвідповідальніший вчинок США за все моє життя. Спочатку, як і багато американців, я сподівався, що він доросте до посади. Оточить себе правильними людьми. Відмовиться від радикальних заяв.

Але зараз, коли Трамп готується покласти руку на Біблію і присягнути, я хвилююся за свою країну. На те є чимало причин, але головна — імпульсивні, дріб'язкові, підліткові пости в Твіттері, що новообраний президент встиг написати за перехідний період.

Вони дозволяють припустити його незрілість, неповагу до посади, а також показують, що Трамп — людина,  яка легко відволікається на блискучі штучки, позбавлена базових понять про пристойність. Все це може погано вплинути на владу і розколоти країну. Я побоююся, що наша єдність виявиться під тиском, аналогічним часів війни у В'єтнамі.

Лідеру дається всього один шанс на те, щоб змінити перше враження про себе. І те, як легко Трамп втратив цю можливість, дуже непокоїть. Згідно з недавнім опитуванням Gallup, лише 44% американців схвалюють поведінку Трампа в перехідному періоді в порівнянні з 83% Обами і 61% Джорджа Буша-молодшого.

Лідеру дається всього один шанс на те, щоб змінити перше враження про себе. Трамп його втратив

Так, я знаю, в інавгураційному зверненні Трамп знову закличе заліковувати рани розколу. Але на тлі його розмахування віртуальною сокирою в соцмережах ці слова порожні. Він вже позбавив їх будь‑якої емоційної сили своїми отруйними твітами і відмовою залучити в адміністрацію бодай одного демократа.

Трамп, звичайно, не перший обраний президент, на легітимність якого зазіхають. Він і сам намагався ставити під питання легітимність Обами. Але з часів Ніксона Трамп — перший президент, який виявився не в змозі підставити другу щоку і перетворити критиків на союзників. У часи, що вимагають великого лідерства, він поводиться дивно і дрібно.

Що, якби після обвинувальної промови Меріл Стріп під час отримання премії Золотий глобус, яка засудила Трампа за пародіювання репортера з обмеженими можливостями, майбутній президент замість того, щоб називати її найбільш переоціненою актрисою Голлівуду, написав у Твіттері: “Меріл Стріп –найвеличніша актриса всіх часів. Під час кампаній всяке відбувається, Меріл. Навіть мені є про що шкодувати. Але ви ще пишатиметеся тим, яким я стану президентом"?

Що, якби на питання Джона Льюїса, конгресмена і борця за права людини щодо легітимності обрання Трампа, той не став огризатися — мовляв, Льюїс тільки і робить, що базікає, — а написав: “Джон Льюїс, великий американцю, давай пройдемося твоїм районом і розробимо план поліпшення життя людей. Обама тільки говорив. Я дію. Подзвони мені у п'ятницю після 13.00. Я доведу, що легітимний"?

Що, якби напередодні 2017‑го Трамп написав не "З Новим роком всіх, в тому числі багатьох моїх ворогів", а "З Новим роком всіх американців, особливо Хілларі Клінтон та її прихильників, які хоробро билися. Дуже хоробро. Давайте зробимо 2017‑й чудовим для кожного американця. З любов'ю, Дональд Трамп"?

Що, якби Трамп не обзивав главу меншості в Сенаті Чака Шумера "головним клоуном", а сказав: "Чаку, ти молодець! Після відходу Обами ти головний демократ. Пришли мені найкращих своїх експертів у сфері охорони здоров'я, і ми все виправимо за 24 години, і у кожного американця буде можливість отримати більш дешеве і якісне обслуговування. Ми обидва станемо героями (ну я, можливо, трохи більше). Подзвони мені"?

Це називається масштабність. Вона дозволила би Трампу отримати підтримку. І це взагалі нічого йому не коштувало б.

Я колись вже згадував, що один з моїх улюблених фільмів — Нескорений. У ньому розповідається, як Нельсон Мандела, ставши президентом ПАР, домігся довіри білих громадян країни. Незабаром після приходу Мандели до влади його спортивні радники запропонували змінити ім'я і кольори знаменитої регбійної команди Спрінгбокс, яка була одним із символів апартеїду, на ті, що відповідають ідентичності темношкірих африканців.

Мандела відмовився. Він сказав своїм радникам, що змусити білих відчути себе вдома в ПАР, яку очолює темношкірий президент, можна лише за умови, що ніхто не чіпатиме значущі для них символи. "Ми маємо здивувати їх стриманістю і великодушністю", — наголосив Мандела.

Більшість американців — хороші люди, які хочуть знову відчути себе єдиним народом. Багато з тих, хто голосували проти Трампа, змінили би свою думку про нього, здивуй він їх стриманістю і великодушністю. Він же зробив прямо протилежне. І це сумно.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.