30 квiтня 2017, неділя

Між Путіним і терористами. Що очікує нового президента США

коментувати
Наступнику Барака Обами доведеться мати справу з принципово іншим Близьким Сходом

У грудні на форумі Brookings Іnstitution, присвяченому Близькому Сходу, журналіст видання Atlantic Джефф Гольдберг поставив колишньому міністру закордонних справ Ізраїлю Авігдору Ліберману, який дотримується правих поглядів, провокаційне запитання: «Ставлення до Ізраїлю і його репутація змінюються не тільки серед неєврейської частини американців, але й у єврейській. Вас це турбує? Що ви плануєте з цим робити? І наскільки для вас це важливо?»

«Відверто кажучи, не турбує», - відповів Ліберман, додавши, що Ізраїль живе в постійній небезпеці. Що ж, Ліберману можна сказати спасибі за чесність: його не турбує, що американці, євреї вони чи ні, думають про Ізраїль.

Я пригадав цю розмову, коли слухав, як дебати демократів і республіканців торкнулися міжнародних відносин. Кандидати звично вибухнули хвилею банальностей про підтримку наших ізраїльських та арабських (сунітських) союзників. Знаєте, що? Час цих банальностей позбутися. Хто б не став наступним президентом США, йому доведеться мати справу з принципово іншим Близьким Сходом.

Це буде Близький Схід, сформований боротьбою за одну державу, бездержавний варіант і варіант держави-злочинця.

Уточню: варіант однієї держави в Ізраїлі, відсутність держави в Сирії, Ємені та Лівії, бездержавний варіант ІДІЛ та варіант держави-злочинця, запропонований Іраном.

Путін навмисно бомбить сирійців, які протистоять режиму, щоб ті бігли в Європу

Почнемо з Ізраїлю. Мирний процес заглох. Заглух намертво, друзі, так що можете припиняти слати в New York Times колонки про дві держави для ізраїльтян та палестинців. Наступному президенту США доведеться зіткнутися з тим, що Ізраїль захоче зайняти всі території між річкою Йордан та Середземним морем, включаючи Західний берег, де живуть 2,5 млн палестинців.

Як до цього дійшло? Мирний процес отримав стільки ударів, що складно визначити, який з них виявився смертельним. Може, справа в фанатичних ізраїльських поселенцях, рішуче налаштованих розселятися на Західному березі і готових саботувати будь-якого ізраїльського політика або військового, який виступав проти них? Може, в єврейських мільярдерів-правих, які використовували весь свій вплив, щоб заглушити в Конгресі США будь-яку критику Біньяміна Нетаніягу?

Або справа була в Нетаніягу, вся уява якого пішла на те, щоб утриматися в прем'єрському кріслі, а на безпечне рішення по відділенню палестинців його вже не вистачило? Нетаніягу переміг: він тепер став історичною фігурою – батьком-засновником рішення «однієї держави».

Матір'ю цього рішення є організація ХАМАС, яка кинула всі ресурси, щоб рити тунелі і нападати на ізраїльтян з Гази, замість того, щоб перетворити Ізраїль у Сінгапур, висміявши тим самим прихильників ізраїльтян. ХАМАС направила ракету досить близько до аеропорту Тель-Авіва, щоб США на день скасували всі американські рейси. Це стало сигналом для всіх ізраїльтян – як для голубів, так і для яструбів – щодо того, що станеться, якщо вони здадуть Західний берег.

Але вина лежить не тільки на ХАМАС. Палестинський президент Махмуд Аббас, який прибрав єдиного в історії ефективного палестинського прем'єра, Саляма Файяда, який боровся з корупцією і прагнув довести, що палестинці заслужили власну державу, а також намагався побудувати в країні інституції, що працюють.

Спільними зусиллями всі ці гравці вбили проект двох держав. Так почнеться ера однієї держави. Вона буде відзначена громадянською війною між ізраїльтянами і палестинцями, а також все більшою ізоляцією ізраїльтян в Європі та США, з чим доведеться розбиратися новому американському президенту.

Тим часом бездержавна Сирія – країна, яку Башар Асад, а також його російські та іранські прихильники контролюють лише частково – продовжить залишатися відкритою раною і джерелом біженців. Я впевнений, що російський президент Володимир Путін навмисно бомбить сирійців, які простоять режиму, щоб ті втекли до Європи. Таким чином він сподівається привести до розколу всередині ЄС, виснажити його ресурси та послабити свого супротивника і союзника США.

Бездержавний сунітський халіфат ІД та шиїтський Іран продовжать воювати. Обожнюю, коли кандидати, як демократи, так і республіканці, кажуть: «Стану президентом – змушу сунітів взяти на себе ініціативу по боротьбі з ІДІЛ». Жах, а Обама-то і не додумався!

Суніти ніколи не знищать ІДІЛ, поки Іран продовжує вести себе, як шиїтська держава-злочинець. Іран міг би домінувати в регіоні завдяки динамічності свого підприємницького класу, університетів, мистецтва, науки. Але іранські аятоли не довіряють ідеї м'якої сили. Замість цього вони використовують своїх шиїтських ставлеників, щоб контролювати чотири арабські столиці: Бейрут, Дамаск, Сану та Багдад.

Так що я б порадив кандидатам: продовжуйте говорити про свій вигаданий Близький Схід, я люблю казки. Але приготуйтеся до зустрічі з реальністю. Це більше не Ізраїль вашого дідуся і вже точно не Саудівська Аравія вашої нафтової компанії. Туреччина, Іран та Палестина також змінилися. Вам доведеться мати справу з абсолютно новим звіром.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.